Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

Особливо важливим питанням є формування соціально дезадаптованої поведінки неповнолітніх, які зазнали насильства. Саме відчуття психологічного дискомфорту, спричиненого психотравмуючою ситуацією, призводить до відхилень у розвитку особистості. Покарання або стійка негативна оцінка поведінки дитини є для неї важкою психотравмуючою ситуацією. Дослідники доходять висновку, що як наслідок відбуваються постійне нагромадження конфліктності та поступове викривлення характеру, що призводить до соціальної дезадаптації або до клінічних порушень.

Статистичні дані свідчать, що діти, які зазнали жорстокого ставлення зі сторони батьків, мають специфічні фізичні та психологічні вади, поганий стан здоров'я, нервові порушення, затримки психічного розвитку. Більшість з них має складний характер, відхилення в поведінці, особистісні конфлікти. Водночас всі вони є «групою ризику» стосовно соціальної адаптації.

Діти, які потерпають від насильства, ставши дорослими, мають серйозні вади у своєму характері та поведінці. Вони часто відчувають труднощі у спілкуванні з оточуючими, стають підозрілими та недоброзичливими. Багато з них мають занижену самооцінку, вважають себе не вартими любові, не здатними на значні досягнення у житті. Не маючи в дитинстві глибокого позитивного емоційного зв'язку з батьками, не відчуваючи безумовного прийняття та любові з боку матері та батька, такі діти, ставши дорослими, не можуть створити повноцінних подружніх або партнерських стосунків з людьми. Від власних дітей вони вимагають безумовної відданості та слухняності. У них виникають нереалістичні очікування стосовно поведінки, успіхів у навчанні та розвитку здібностей своїх дітей. Все це призводить до конфліктних ситуацій у їх власній родині. Отже, насильство над дітьми − це процес, що повторюється та поширюється циклічно, передається від покоління до покоління.

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але їх всіх об'єднує одне − збиток здоров'ю дитини або небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата або погіршення функції якого-небудь органу, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1−2 закінчуються смертю жертви насильства. Потрібний час, щоб залікувати ці пошкодження, але ще більше часу і зусиль потрібний для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини. Діти, що піддалися жорстокому поводженню, часто відстають в зростанні, масі, або у тому і іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити рідше сміються, вони значно гірше встигають в школі, чим їх однолітки. Практично всі діти, які постраждали від зневажливого відношення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певними емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їх подальше життя.

Кожна неблагополучна сім'я породжує неблагополучне дитинство, збільшує кількість дітей з девіантною поведінкою. Як правило, девіантність поведінки дітей з таких сімей має яскраво виражений негативний, асоціальний, аморальний характер. Адже діти, бажають того батьки чи ні, підсвідомо переймають їх спосіб мислення, спілкування, взаємин, поведінки, діяльності тощо. Як правило, сімейне неблагополуччя і проблема насильства в родині є негативними факторами стабілізації сімейних стосунків.

Узагальнюючи вищесказане про причини і фактори насильства в сім'ї, можна відзначити, що існує велика кількість причин, що викликають чи впливають на прояви насильства. Проте якими б не були причини насильства, воно завжди спричиняє негативні наслідки, з якими жертва насильства найчастіше не спроможна справлятися самостійно.

 

 

Жорстоке ставлення до дітей − це крайній ступінь невиправданої перестановки ролей, коли батьки помилково вважають, що мають право на те, щоб діти емоційно підтримували їх, задовольняли їхні емоційні потреби, коли намагаються вирішувати свої емоційні проблеми за рахунок дітей, «зриваються на них».

Деякі дослідники стверджують, що психологічний супровід жорстокого поводження з дітьми може навіть заподіяти більшу шкоду, ніж власне насильство.

У науковій літературі дослідження жорстокого поводження з дітьми зводяться до трьох основних теоретичних пояснень − психіатричного, соціологічного й ситуаційного.

Психічна модель ставить у центр особистість і сімейну історію батьків; передбачається, що жорстокі батьки − хворі й вимагають психіатричного лікування. З наявних чинників, що обумовлюють жорстоке ставлення до дітей з боку батьків, є жорстокість, з якою самі батьки стикаються в дитинстві. Психологи пояснюють це властивістю наслідування; у своїй дорослій поведінці людина несвідомо відтворює приклади жорстокої поведінки батьків або вихователів стосовно неї самої. Соціологічне пояснення пов'язане з такою соціальною цінністю як насильство. Імовірність жорстокого поводження з дітьми підвищується й внаслідок поширеної думки, начебто фізичне покарання є ефективною формою виховання, внаслідок чого 93% батьків фізично карають своїх нащадків [73, с. 15],

Соціологічною причиною, на думку дослідників, є бідність і безробіття. Хоча жорстокість стосовно дітей зустрічається у всіх верствах суспільства, у бідних родинах вона спостерігається в 7 разів частіше. Пояснюється це тим, що будь-яка напруга в родині, а бідність і є джерелом такої напруги, збільшує ризик поганого поводження з дитиною [80, с. 15].

Ситуаційне пояснення причин жорстокого ставлення в родині зводиться до того, що приводом може бути розбіжність між очікуваннями батьків і особливостями дитини, нерозуміння батьками того, як повинні поводитися діти.

Жорстоке поводження з дітьми у вигляді фізичного насильства виражається у завданні дитині фізичних травм і тілесних ушкоджень. Це побиття, катування, удари (з використанням різних предметів як зброї насильства), ляпаси, тягання за вуха, припікання гарячими предметами, укуси.