Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

Економічне насильство: фінансовий контроль і фінансові обмеження, заборона займатися певним видом діяльності, працювати взагалі, заборона вчитися чи підвищувати кваліфікацію. Свідоме знищення майна, навмисне нанесення шкоди особистому майну людини, позбавлення можливості користуватися одягом чи майном. Позбавлення їжі, позбавлення медичної допомоги. Але найбільш поширеним видом домашнього насилля є насилля чоловіка над жінкою та батьків над дитиною.

Незалежно від того, в якій формі відбувається насильство, з часом його прояви стають дедалі жорстокішими. Агресивна поведінка здійснюється без урахування фізичного чи душевного стану жертви. Людина, яка ображає іншу, не замислюється над наслідками для скривдженого своїх дій чи висловлювань. Навпаки, в цій ситуації прояви насильства спрямовані на демонстрацію своєї сили, свого контролю та зверхності над жертвою. Саме таким чином кривдник намагається вирішити свої особистісні конфлікти, а саме, замінити контроль над своїм внутрішнім світом та своєю життєвою позицією контролем над пішою людиною. Отже агресію викликають почуття власної безпорадності, незахищеності та невпевненості у собі.

Мінакова К. Д, Собута М. зазначають, що серед найбільш поширених форм насильства над жінками в Україні – фізичне та психологічне домашнє насилля. Розмаїття його форм, множинність чинників роблять його сьогодні небезпечним фактором соціальної дійсності. Домашнє насильство поширюється почуттям сорому, традиціями, які не дозволяють жінкам повідомляти про деякі акти насилля стосовно них 45, с. 43].

Проблема насильства в сім'ї є надзвичайно складною для соціологічних досліджень. Насильство досить багатогранне явище. Як зазначалось, під ним розуміються не тільки жорстокі факти фізичного поводження, але й сексуальні домагання та психологічне насилля, чого не завжди розуміють жінки. Психологам та соціологам відомо, що навіть самі жінки не вважають у багатьох випадках себе жертвами насилля, тому що «звикли» до такого способу існування. Дані соціологічних і сліджень свідчать, що навіть зґвалтування визнають насильством лише 59% жінок [12, с. 25].

Всі види та форми насильства мають потенціал гострих і важких -і слідків для всіх членів суспільства. Як свідчать результати спеціальних досліджень, діти, які часто спостерігали насильство в сім'ї, і «а самі безпосередньо були жертвами фізичного чи сексуального нападу, : голом набувають статусу осіб з девіантною поведінкою [52, с. 35]. Жертви різних видів насильства частіше вдаються до суїциду, так як вони не можуть і не вміють зупинити насилля проти самих себе і проти інших.

Проаналізувавши наукову літературу можна зробити висновок, що ж існує єдиної теорії, здатної повністю пояснити всі випадки й причини сімейного насильства. Приймаючи до уваги складність внутрішнього світу, особливості соціальної взаємодії та характер сім'ї як соціальної структури, потрібно все ж таки враховувати усе різноманіття сімей, індивідуальні характеристики їх членів й ті соціальні відхилення, які переплітаючись, можуть викликати насильство. Все це надає особливого значення взаємному впливу людей один на одного і пов'язаними з цим впливом вчинками, які передують насильству і слідують за ним.

Вітчизняні (І. М. Трубавіна, А. Бондаровська, Л. Алексєєва та ін.) та закордонні дослідники (Х. Вінфінг, Дж. Барнз та ін.) одержали деякі характеристики сімейного насильства. У насильстві як інтерактивному процесі виділяють суб'єкт, здійснюючий його, і жертва. Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:

психологічне і фізичне насильство є найбільш розповсюдженими;

ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди, тобто насильство відбувається в родині;

частота насильства не пов'язана з етнічною чи конфесійною приналежністю;

рівень освіти не корелює з частотою насильства;

питома вага душевнохворих серед ґвалтівників досить низька -10-5%, тоді як люди з різними психічними розладами типу депресій і важких тривожних розладів складають до 60%;

насильство зустрічається частіше в родинах, де шлюб зберігається заради дітей;

сімейне насильство носить циклічний характер, причому замкнуте сімейне коло з залежними членами родини найчастіше є причиною відтворення його в наступних поколіннях [71, с. 35].

Отже, під сімейним насильством розуміють агресивні і ворожі дії стосовно членів сім'ї, в результаті яких об'єкту насильства можуть бути заподіяні шкода, травма чи приниження, а іноді смерть. Такі дії можуть представляти собою фізичне і сексуальне насильство, пошкодження особистого майна і незадоволення базових проблем.

 

 

Останнє десятиріччя стало періодом трансформацій ціннісних пріоритетів у багатьох суспільствах. Нинішні зміни відбуваються під знаком повернення цінностей сім'ї як оплоту виживання та «благополуччя». Дослідження життєвих орієнтацій населення України за останні п'ять років показують досить сталу тенденцію до пріоритету цінності сім'ї серед основних сфер життя. І це цілком природно, оскільки саме сім'я забезпечує базисні потреби людини і суспільства.

Родина була, є і завжди буде важливим середовищем формування особистості та провідним інститутом її виховання, відповідаючи не тільки за соціальне відтворення певного образу життя.

За висновками В. Є. Савки, сім'я спрямовує свої зусилля на розв'язання найважливіших для неї на даний момент проблем, враховуючи водночас і перспективи свого розвитку.

Сім'я − це насамперед складне соціально-педагогічне явище, яке має інтегровану структуру і визначається певними соціально-педагогічними параметрами.

Родина