Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

Стаття 16. Джерела фінансування органів, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, і спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї

Фінансування органів та установ з попередження насильства в сім'ї, які належать до системи органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів бюджету відповідного рівня.

Фінансування спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї, створених підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об'єднаннями громадян чи окремими громадянами, здійснюється за рахунок їхніх власних коштів.

Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї мають право на регресний позов про відшкодування коштів на утримання жертв насильства в сім'ї до осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

РОЗДІЛ VI. ОХОРОНА ПРАВ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Стаття 17. Охорона прав членів сім'ї при здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї

Членам сім'ї, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів.

Посадові особи та працівники, які здійснюють заходи з попередження насильства в сім'ї, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 15 листопада 2001 року

 

 

ПРОГРАМА ПРОЕКТУ ЛЕКТОРІЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЛЕКЦІЯ 1.

Урахування потреб дитини як умова усвідомленого батьківства

(За матеріалами Л. Буніної, кандидата педагогічних наук Луганського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка)

Нині в Україні Й в усьому світі спостерігається спалах інтересу до такої незвичайної для вітчизняного суспільно-гуманітарного контексту проблеми, як потреби та права людини й особливо – потреби та права дитини. Висунення її на передній план політичного, педагогічного і соціального життя зумовлене кількома причинами. Перша з них – рух українського соціуму, й відповідно суспільної думки, до громадянського, відкритого, європейського суспільства. Ці питання всебічно розглядають, вони стають предметом дискусій, обговорень широкого загалу, громадських організацій тощо.

Друга, не менш важлива причина актуалізації проблематики, – сучасне становище дітей в Україні. Статистичні дані свідчать, що дитинство в Україні перебуває у кризовому стані. Тому соціальний статус неповнолітнього, способи його життєдіяльності, стосунки з дорослими перебувають якщо не в центрі уваги суспільства, то принаймні усвідомлюються як проблеми, що потребують якнайшвидшого розв'язання.

Третя причина – це зміна останнім часом ставлення до дітей, культури дитинства, до внутрішнього світу малюка, його інтересів, потреб, запитів, побажань. На перший план виходять дитиноцентричні, гуманістичні підходи, які захищають самобутність і неповторність дитинства. Це передбачає перегляд багатьох психолого-педагогічних аспектів розвитку учнів, діяльність інститутів їхнього виховання (зокрема й родину), а також засоби, методи і форми виховання. Становлення особистості починається змалечку. Тому питання врахування й задоволення її потреб від початку життя є особливо важливим аспектом соціально-педагогічної роботи з батьками, сім'єю як першим і основним середовищем розвитку, де задовольняють як фізіологічні, так і соціальні потреби. Сьогодні відповідальність за виховання та навчання дітей значно більшою мірою покладена на батьків, аніж на державу. Зростає роль сім'ї у задоволенні потреб особистості, і саме в цьому полягає її нова – соціальна – функція.

Мета нашої зустрічі – визначити основні потреби дитини, показати важливість комплексного задоволення всіх її потреб для становлення особистості, з'ясувати роль батьків у цьому процесі.

Національною доктриною розвитку освіти в Україні проголошено пріоритет розвитку дитини як особистості, а базовим компонентом визнано основні напрями педагогічної роботи, спрямованої на розвиток її як особистості. Сутність особистості становлять не так потенціал, знання та навички, як по-требово-мотиваційна сфера. Для уточнення цих позицій у базовий компонент дошкільної освіти введено поняття фонду «можу» й фонду «хочу». Основними складниками фондів є потенціал дитини (знання, вміння, навички, здібності, звички) і потреби (бажання, прагнення, наміри, ставлення, плани). Також підкреслюється, що в ідеалі потенціал дитини належить задіювати, а потреби – задовольняти (принаймні, найголовніші, значущі для особистісного становлення).

У психології та соціології 50 – 60-х рр. XX століття значного поширення набула теорія мотивації американського соціального психолога А. Маслоу. Його заслуга полягала в тому, що він одним із перших спробував вибудувати систему потреб особистості. При цьому за основу було покладено принцип ієрархії, унаслідок чого потреби особистості постали у вигляді п'ятиступеневої піраміди:

фізіологічні потреби;

потреба в безпеці й добробуті;

потреба в любові (належності до якоїсь групи) ;

потреба в повазі;

потреба в самореалізації (самоствердженні).

Згідно з теорією Маслоу, ці п'ять основних типів потреб формують ієрархічну структуру, що