Науковий вісник «Асканія-Нова»

7.Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: справочное пособие/ [под ред. Калашникова А.П., Клейменова Н.И.] – М:  Агропромиздат, 1985 

8.Методические рекомендации по оценке мясной продуктивности и качества мяса крупного рогатого скота.  ВАСХНИЛ. – М., 1990. – 86с.

9. Методика оцінки бугаїв м’ясних порід / Відпов. за вип. А.М. Угнівенко.- К.:Видавничий центр НАУ, 2005.- 16с.

УДК 636.22/.28.03

 

ВПЛИВ ІНТЕНСИВНОСТІ РОЗВИТКУ РЕМОНТНИХ ТЕЛИЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ НА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЬ

 

Р.О.Кобзарь

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства 

 

Викладено результати досліджень щодо росту та розвитку ремонтних телиць шести генотипів української червоної молочної породи та подальшої їх продуктивності. Встановлено, що  недостатня інтенсивність росту призвела до більш пізніх строків плідного осіменіння, проте майже не позначилася на молочній продуктивності.

 

Ключові слова: телиці, українська червона молочна порода, генотипи, жива маса, ріст та розвиток, молочна продуктивність.

 

В умовах інтенсифікації молочного скотарства вирощування високопродуктивних корів з мінімальними витратами виробничих ресурсів і капіталовкладень з розрахунку на голову та одиницю продукції є важливим завданням розвитку галузі [4]. Тобто необхідно створювати тварин, які забезпечували б високу молочну продуктивність протягом тривалого періоду їх використання [2, 3].

В теорії і практиці зоотехнії існують різні точки зору щодо впливу інтенсивного вирощування ремонтних теличок на їх подальшу молочну продуктивність [3]. 

Дослідження, проведені рядом науковців, свідчать, що телиці, які характеризувалися більшою живою масою в різні періоди вирощування, в подальшому мали кращу молочну продуктивність [1]. Деякі дослідники вважають, що різна інтенсивність вирощування телиць від народження до отелення суттєво не впливає на формування молочної продуктивності. Проте інтенсивне вирощування теличок дозволяє знизити собівартість вирощування однієї корови, скоротити вік першого парування, збільшити їх живу масу, покращити показники м’ясної продуктивності [2].

Тому вивчення залежності рівня молочної продуктивності корів української червоної молочної породи різних генотипів від швидкості росту і розвитку в різні вікові періоди набуває актуального значення.  

 Матеріал і методика досліджень. Дослідження проведені в стаді племзаводу «Зоря» Білозерського району Херсонської області на поголів’ї  великої рогатої худоби  української червоної молочної породи. Для цього було сформовано 6 груп тварин різних генотипів у кількості 514 голів, у тому числі: I група - АН × ЧД – 14 голів; II група – ЧС × АН × ЧД – 26 голів; III група – тварини з «часткою крові» голштинської породи  до 25% - 114 голів; IV група – тварини з «часткою крові» голштинів  до 50% - 87 голів; V група – тварини з «часткою крові» голштинів  до 75% - 204 голів; VI група – тварини з «часткою крові» голштинів  понад  75% - 69 голів. Всі досліджувані групи знаходилися в однакових умовах годівлі та утримання. Умови утримання корів та молодняку, ветеринарний захист відповідають сучасним зооветеринарним вимогами і сприяють реалізації генетичного потенціалу молочної продуктивності. 

Показники росту та розвитку, молочної продуктивності (надій, вміст жиру в молоці, кількість молочного жиру) оцінювали за даними первинного зоотехнічного обліку.

Біометричну обробку результатів досліджень проводили за алгоритмами М. О. Плохинського з використанням ПЕОМ та програми Microsoft Excel.

Результати досліджень. Відомо, що показниками зміни маси тіла тварин у зоотехнії є жива маса та приріст, які характеризують їх господарську і фізіологічну скоростиглість. Динаміка живої маси піддослідних телиць різних порід в основні періоди вивчення особливостей їх росту наведена у таблиці 1.

 

Таблиця 1. Динаміка живої маси телиць різних генотипів української червоної молочної породи,  

Вік  дослід-жуваних тварин, міс. Генотип, група

АН×ЧД,

І ЧС×АН×

×ЧД,

ІІ голштини 

до 25%,

ІІІ голштини до 50%,

IV голштини до 75%,

V голштини > 75%,

VІ

n 14 26 114 87 204 69

п/нар. 21,4±1,1 22,0±0,6 22,5±0,3 22,2±0,4 21,9±0,3 22,1±0,4

3 72,5±2,7 68,9±0,6 73,7±1,4 75,1±1,6 75,7±1,0 76,1±1,6

6 117,5±10,6 109,2±6,1 125,9±3,5 120,6±4,2 123,2±2,0 124,6±3,2

9 165,2±13,6 160,9±9,3 173,2±4,3 173,7±5,1 169,8±2,9 168,5±5,1

12 224,4±10,6 212,2±10,3 222,4±5,2 217,5±6,5 216,3±4,3 218,9±7,2

15 267,9±14,6 249,3±12,5 259,7±6,5 256,0±8,2 252,0±5,3 244,7±9,1

18 303,3±16,2 287,4±12,3 298,8±6,5 290,7±9,4 268,7±5,2 274,2±8,0

Аналіз результатів досліджень вказує на те, що телички піддослідних груп при народженні мали майже однакову живу масу. Але більшою живою масою характеризувалися тварини з «часткою крові» за голштинами до 25%, що на 5,1% більше за живу масу ровесниць І групи. Однак вірогідної різниці між цими показниками не встановлено.

Вивчення живої маси теличок досліджуваних груп показало, що найменшу інтенсивність росту протягом вирощування мали тварини ІІ групи. Слід зазначити, що таке відставання у рості спостерігається до 12-місячного віку, потім темпи розвитку ремонтного молодняку ІІ групи дещо збільшуються у порівнянні з ровесницями, проте не суттєво. Так, у 3-місячному віці за живою масою телиці VI групи достовірно переважали ровесниць ІІ групи на 7,2 кг, або на 10,4% (Р>0,999). Різниця між іншими групами не була достовірною.

У віці 6 місяців жива маса телиць, генотип яких містить найменшу частку голштинів (до 25%) була