Науковий вісник «Асканія-Нова»

12. Полупан Ю. Поєднуваність ліній і споріднених груп червоної молочної худоби/ Ю. Полупан, Т. Коваль, В. Вороненко, В. Демчук, Ю. Кулик// Тваринництво України. – 2003. – № 11. – С. 11-15.

13. Полупан Ю. П. Использование программируемых  микрокалькуляторов в биометрических и зоотехнических расчётах / Ю. П. Полупан. – К., 1988. – 71 с.

14. Полупан Ю. П. Генетична детермінація ефективності довічного використання чорно-рябої молочної породи / Ю. П. Полупан, Н. Л. Рєзникова // Розведення і генетика тварин. – 2003. – Вип. 35. – С. 108-117. 

15. Рєзникова Н. Диференціація   ліній та родин чорно-рябої молочної породи за ефективністю довічного використання / Н. Рєзникова // Тваринництво України. – 2005. – № 2. – С. 19-20.

16. Рєзникова Н. Л. Селекція чорно-рябої худоби за ефективністю довічного використання: Автореф дис….канд. с.-г. н. / Н. Л. Рєзникова. – Чубинське, 2006. – 21 с.

17. Салий И. И., Назаренко В. Г. Пути повышения эффекта селекции при скрещивании красного степного скота с англерскими и красными датскими быками-производителями / И. И. Салий, В. Г. Назаренко // Конкурентноспособное производство продукции животноводства в республике Беларусь. – Брест,  1999. – С. 57-58.

18. Салій І. І. Перспективи створення стад великої рогатої худоби інтенсивного молочного типу з використанням голштинів / І. І. Салій // Розведення і генетика тварин. – 1999. – Вип. 31-32. – С. 216-217.

19. Усова Т. Характеристика линий и генокомплексов черно-пестрой породы// Молочное и мясное скотоводство / Т. Усова – 2000. –  № 3. – С. 22-24. 

 

УДК 636.237.21:612 (477)  

 

М’ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ БИЧКІВ ПІВДЕННОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ НА М’ЯСО.

 

Р.М. Макарчук

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова «Асканія- Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

Наведено результати експериментальних досліджень щодо  порівняльного вивчення м’ясних та забійних ознак бугайців різних генотипів південного типу української чорно-рябої молочної породи у племзаводі ДПДГ «Асканійське» Каховського району Херсонської області. Показано, що молодняк мав достатню живу масу та добрі забійні показники.

 

Ключові слова: велика рогата худоба, бички, тип, генотип, жива маса, м’ясна продуктивність.

 

Постановка проблеми. Якісне удосконалення районованих порід і створення на їхній базі нових типів молочної худоби, які більш повно відповідають вимогам промислової технології виробництва молока, є однією з головних умов підвищення продуктивності і конкурентноспроможності ефективності молочного скотарства. За останні роки для покращання молочної продуктивності різних порід худоби широко застосовують голштинську породу[2,3]. Увага багатьох дослідників спрямована на вивчення м’ясної продуктивності та якості м’яса у помісних тварин. З даного питання думки дослідників розбіжні. Одні вважають, що з використанням голштинської породи можна підвищити не тільки молочну продуктивність худоби різних порід, а й виробляти якісну яловичину, інші ж доводять погіршання м’ясних якостей помісей порівняно із чистопородними тваринами у міру підвищення кровності за голштинською породою[5]. 

 До числа порід, що удосконалюються за рахунок використання голштинів, відноситься і червона степова худоба, внаслідок чого створено масив помісної худоби з високою  молочною продуктивністю, пристосований до промислової технології та кліматичних умов півдня України, який  апробовано як південний тип української чорно-рябої молочної породи.

З огляду на те, що тварини молочного напряму продуктивності в нашій країні є основним джерелом виробництва яловичини, то метою дослідження було вивчення в порівняльному аспекті м'ясної продуктивності бичків різних генотипів новоствореного типу.

Матеріал та методика досліджень. Робота  проведена у племзаводі  південного типу української чорно-рябої молочної породи ДГ "Асканійське" Каховського району Херсонської області та у відділі скотарства інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова" .

Об’єктами досліджень були бички різних генотипів за голштинською породою, з яких  у місячному віці було сформовано 4 групи по 15 голів в кожній (І - 3/4, ІІ - 7/8, ІІІ - 15/16 та ІV - 31/32). Виробничий цикл вирощування і відгодівлі молодняку   поділявся на два періоди: І період – вирощування з 10-денного віку до 6-місячного віку і ІІ  період –  відгодівля тварин до 18-місячного віку. 

Живу масу молодняку визначали за даними  щомісячних індивідуальних зважувань вранці до годування.

М'ясну продуктивність вивчали шляхом контрольного забою бичків у віці 17,5 міс. Після прийому, оцінки і зважування піддослідних тварин ставили на 24- годинну голодну витримку. Дачу води припиняли за 3-4 години до забою. Після передзабійної витримки піддослідних тварин  зважували і подавали на забій.

При забої враховували: масу туші  і внутрішнього жиру- сирцю,  субпродуктів І категорії ( печінка, нирки, язик, серце,  м’ясний обріз), забійний вихід. 

Забійний вихід визначали як співвідношення забійної маси  (маса туші + внутрішній жир) до передзабійної маси, вираженої у відсотках.

Для аналізу м'ясних якостей піддослідних бичків  проводили вивчення морфологічного складу напівтуш забитих тварин та  хімічного складу м’яса  яловичини.

Біометричну обробку даних здійснювали за допомогою програмного забезпечення MS Excel з використанням статистичних функцій за алгоритмами  М.А.Плохинського [4].

Результати досліджень. Динаміка живої маси бичків різних генотипів  за  період вирощування та відгодівлі наводиться в таблиці 1, аналіз якої свідчить про відмінність ознаки між дослідними