Навчання читанню

 

Загальні відомості про формування навичок іншомовного читання. Положення щодо правильного вибору матеріалу для читання. Роль транскрипції для удосконалення навичок читання. Використання ілюстрованих словників та їх значення. Види читання та способи їх навчання. Типи швидкості читання та їх характеристика відповідно до видів зазначеної навички. Організація роботи з удосконалення навичок читання на уроці.

Основні поняття теми: Читання, транскрипція, ілюстровані словники, наголос та інтонація, види читання, типи швидкості читання.

 

 

1. Близнюк Т. О. Methods of teaching Еnglish in primary school (notes of lectures) : [Конспект лекції з Методики навчання іноземної мови у початковій школі / укладач Т. О. Близнюк]. – Івано-Франківськ: ІНІН, 2015. – 116 с.
2. Бігич О. Б. Способи контролю розуміння почутого/прочитаного англомовного повідомлення молодшими школярами / О. Б. Бігич // Іноземні мови. – 2001. – № 2. – С. 42-44.
3. Близнюк О. І. Гумористичні оповідання для навчання аудіювання / О. І. Близнюк // Іноземні мови. – 1995. – № 3-4. – С. 42-49.
4. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови // Перекл. та адаптація Л. В. Биркун. – Oxford: Oxford University Press. – 1998. – 48с.
5. Павленко О. П. Особистісно орієнтований підхід у навчанні іноземних мов / О. П. Павленко // Англійська мова та література. – 2006. – № 7. – С. 2-8.
6. Росетті К. Д. Наспіви: книжка дитячих віршів та пісень. – К. : «ВД «Перископ», 2008.
7. Яковенко Л. І. Рольова гра як активний прийом навчання англійської мови у школі / Л. І. Яковенко // Іноземні мови. – 2006. – № 2. – С. 16-19.

 

Важливість навчання читанню на початковому етапі. Читання іноземною мовою як вид мовленнєвої діяльності і як опосередкована форма спілкування є, на думку багатьох дослідників, найнеобхіднішим для більшості людей. Можливість безпосереднього спілкування з носіями мови мають, як правило, порівняно не багато, можливість читати іноземною мовою – практично всі. Ось чому навчання читання виступає в якості цільової домінанти.

Процес читання і результат його – вилучення інформації – мають величезне значення у комунікативно-суспільній діяльності людей. Ця форма письмового спілкування забезпечує передачу досвіду, накопиченого людством в різних сферах життя, розвиває інтелект, загострює почуття, тобто навчає, розвиває, виховує. Словом, читання формує якості ерудованої і соціально-активної особистості школяра.

Упродовж навчання читання на початковому етапі важливо навчити учня правильно читати, тобто навчити його озвучувати звуки, ваокремлювати думки, розуміти, оцінювати, використовувати інформацію тексту. Ці вміння залежать від того, з якою швидкістю читає дитина. Під технікою читання ми розуміємо не лише швидке і точне співвіднесення звуку і букви, але і співвіднесення звукобуквенних зв'язків зі смисловим значенням того, що дитина читає. Саме високий рівень оволодіння технікою читання дозволяє досягти хорошого результату самого процесу читання – швидкого і якісного вилучення інформації. Однак, це неможливо, якщо школяр недостатньо володіє мовними засобами, не вміє або неправильно відтворює звуки.

Проведені в останньому десятилітті дослідження в низці країн показали: читачі здатні мислити проблемно, схоплювати ціле і виявляти суперечливі явища; найбільш адекватно оцінювати ситуацію і швидко знаходити нові правильні рішення.

Так що ж таке читання? У чому ж суть цього процесу, що лежить в його основі?

Читання – це мовленнєва діяльність, спрямована на зорове сприйняття і розуміння писемного мовлення. Для розуміння іншомовного тексту передбачається володіння певних фонетичних, лексичних та граматичних інформативних ознак, які роблять процес розпізнавання миттєвим. Читання, як і аудіювання, є рецептивною, реактивною навичкою і за формою перебігу може бути невираженим внутрішнім видом мовленнєвої діяльності (усне читання). Читання може також бути і зовнішнім, вираженим видом мовленнєвої діяльності, наприклад читання вголос. Але навіть однакові механізми (сприйняття, внутрішнє промовляння, механізми короткочасної і довготривалої пам'яті, прогнозування, осмислення) працюють у читанні специфічно, так як опираються на зорове, а не на слухове сприйняття мовлення.

Відомо, що зорове сприйняття інформації і процес її протікання здатні забезпечити більш надійне збереження образів, ніж слухове, так як читання має можливість регулювати і управляти цим процесом, що й обумовлює дещо іншу роботу механізмів читання.

Процес читання базується на технічній стороні, тобто на навичках, які являють собою автоматизовані зорово-мовленнєво-слуховий зв'язок мовних явищ з їх значенням, на основі яких відбувається розпізнавання і розуміння письмових знаків та письмового тексту в цілому і, отже, реалізація комунікативного вміння читання.

Читаючи дитина не тільки бачить текст, але і проговорює його про себе і одночасно ніби чує себе з боку. Саме завдяки механізму внутрішнього промовляння і відбувається зіставлення графічного та слухового образів. Найбільш яскраво дія цього механізму спостерігається у читачів початківців (читання шепотом). Поступово, з накопиченням досвіду, внутрішнє промовляння набуває більш згорнутого характеру і, нарешті, повністю зникає.

Важливим психологічним компонентом процесу читання є механізм імовірного прогнозування, яке проявляється на змістовому і вербальному рівнях. Смислове прогнозування – це вміння передбачити зміст тексту і робити правильне припущення про подальший розвиток подій по заголовку, першому реченні тексту. Вербальне прогнозування – вміння по початкових буквах вгадувати слово, за першими словами вгадувати синтаксичну побудову оечення, за першим реченням – подальшу побудову абзацу тощо.

Розвитку прогностичних умінь сприяють висунення гіпотез й