Навчання читанню

Потреба в читанні іноземною мовою буде забезпечена тоді, коли зміст запропонованих учням текстів буде відповідати їх пізнавальним і емоційним запитам, рівню їх інтелектуального розвитку.

Початковий етап навчання читання має на меті формування в учнів техніки читання іноземною мовою і, зокрема, таких здібностей як:

– швидке встановлення звуко-буквених відповідностей;

– правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його із значенням, тобто розуміння / осмислення прочитаного;

– читання по синтагмах, об'єднуючи слова в певні смислові групи;

– читання в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;

– виразне читання текстів вголос, з правильним наголосом та інтонацією.

Ефективно вирішити поставлені завдання, можна використовуючи сучасні навчальні технології, що враховують потреби молодших школярів, їх психологічні вікові можливості під час організації процесу навчання.

Виходячи з відомих нам особливостей психічних процесів учнів молодшого шкільного віку, можна сформулювати педагогічні вимоги до організації процесу навчання читання іноземною мовою в початковій школі.

1. Практична спрямованість процесу навчання:

– формулювання конкретних комунікативно-мотивованих завдань і питань, спрямованих на вирішення практичних завдань і проблем, що дозволяють не тільки освоїти нові знання та навички, але й зрозуміти зміст прочитаного;

– обов'язкове виокремлення етапу читання вголос у системі навчання техніки читання іноземною мовою, яке сприяє закріпленню навичок артикуляції та інтонування, фонетично-правильному говорінні і розвитку «внутрішнього слуху».

2. Диференційований підхід у навчанні:

– врахування вікових психологічних особливостей учнів, індивідуальних стилів їх пізнавальної діяльності при повідомленні нових знань і формуванні навичок і вмінь;

– використання аналітичних та синтетичних вправ, завдань диференційованих за рівнем складності, в залежності від індивідуальних здібностей учнів; вибір адекватних прийомів роботи з навчання читання вголос і про себе.

3. Інтегрований і функціональний підходи у навчанні:

– побудова навчання читання на підставі усного випередження, тобто діти, читають тексти, що містять мовний матеріал, який вже засвоєний ними в усному мовленні.

4. Врахування особливостей рідної мови:

– використання позитивного переносу (зіставлення) навичок читання, вже сформованих на рідній мові учнів;

– максимальне зниження впливу навичок читання рідної мови, пов'язаного з особливостями укоаїнської мови, шляхом пояснення, зіставлення.

5. Доступність, посильність і свідомість навчання.

6. Комплексний підхід до формування мотивації:

– приділення на уроці великої уваги виконанню ігрових завдань, проблемних ситуацій комунікативного характеру;

– використання різних видів наочності, які стимулють осмислення нового матеріалу, створення асоціативних зв'язків, опор, що сприяють кращому засвоєнню правил читання, графічних образів слів, інтонаційних моделей фраз.

Крім дотримання перелічених педагогічних вимог, успіх організації навчання залежить також і від рівня професійної грамотності вчителя, ступеня його методичної компетенції, здатності використовувати на уроці ефективні прийоми і форми роботи, адекватні поставленої мети навчання.

Методика навчання читанню

Кожне століття придумує свої методи навчання читання, потім забуває їх, щоб через кілька десятиліть «перевідкрити» і захопитися заново. У кожному є своя принадність.

Не може бути однієї універсальної методики навчання читання на будь-якій мові. Але загальним може бути такий підхід: починати навчання з розуміння літер і звуків, з фонетики. Цей принцип діє практично в будь-якій мові. Навіть у Китаї, де традиційно на листі використовуються ієрогліфи, останні 50 років дітей спочатку навчають читати слова за допомогою латинського алфавіту, а потім уже переходять до традиційного написання.

У деяких мовах зв'язок між літерами і фонемами вельми і вельми складний. Наприклад, в англійській мові є чимало прикладів слів, де вони читаються зовсім інакше, ніж пишуться. Правила читання залежать від того, закритий склад, чи відкритий, від порядку букв та їх поєднань між собою. Одні звуки можуть впливати на вимову інших і так далі. Саме тому в англійській мові раніше був дуже популярний метод Джеймса Пітмана і метод whole-language (сприйняття тексту як цілого) для початкового навчання читання. Сьогодні ж в Америці на державному рівні розглядається проект обов'язкового введення фонетики в програму навчання в усіх штатах.

Фонетичний метод.

Фонетичний підхід заснований на алфавітному принципі. В основі – навчання вимови букв і звуків (фонетики), а коли дитина накопичує достатні знання, він переходить до складів, а потім і до цілих слів. У фонетичному підході є два напрямки:

Метод систематичної фонетики. Перед тим як читати цілі слова, дітей послідовно навчають звуків, відповідних їм букв, і тренують на поєднання цих звуків. Іноді програма включає в себе і фонетичний аналіз – вміння маніпулювати фонемами.

Метод внутрішньої фонетики приділяє основну увагу візуальному та смисловому читанню. Тобто дітей вчать розпізнавати або ідентифікувати слова не за допомогою літер, а за допомогою малюнка чи контексту. І вже потім, аналізуючи знайомі слова, вивчаються звуки, що позначаються літерами. Загалом ефективність цього методу нижча, ніж методу систематичної фонетики. Це пов'язано з деякими особливостями нашого мислення. Вчені з'ясували, що здібності