Навчання читанню

Для читання необхідні два види інформації: візуальна (з надрукованого тексту) і невізуальна (розуміння мови, знання даного предмета, явища, знання про світ тощо). Чим більше невізуальної інформації у читача, тим менше йому потрібно візуальної інформації. Коли ми починаємо читати побіжно, ми починаємо більше покладатися на те, що ми вже знаємо і менше на друкований текст.

Читання – активний конструктивний процес. Конструювання змісту протікає як інтерактивна діяльність, у процесі якої взаємодіють два джерела інформації.

Види читання. За ступенем проникнення у зміст тексту і залежно від комунікативних потреб виділяють такі види читання оглядове, пошукове, ознайомлювальне, вивчаюче. Оскільки оглядове і пошукове за багатьма характеристиками збігаються, в практиці навчання їх, як правило, приймають за один вид, називаючи пошуково- оглядове.

Пошуково- оглядове – це читання з метою отримання самого загального уявлення про зміст тексту, про його тему. Використовуючи прийоми пошуково-оглядового читання (читання «по діагоналі», «слалом», «за двома вертикалях», «пінг-понг», «острівцями»), дитина вишукує в тексті лише потрібну їй інформацію, вирішуючи, чи потрібен йому цей текст для більш тривалого вивчення.

Пошуково-оглядове читання – швидке, побіжне, вибіркове читання. До нього вдаються у професійній та побутовій сферах життя, наприклад при читанні книг (читанні змісту, передмови, вступу, висновків), газет (перегляд заголовків і підзаголовків) і т. д. Цей вид читання передбачає досить високий рівень сформованості вміння читання, розвинену здатність до передбачення, високу швидкість читання, уміння обходити труднощі. Засвоєння прийомів пошуково-оглядового читання дозволяє підвищити інформаційну культуру, а також скоротити час на збагачення інформацією за допомогою інших видів читання. В умовах початкової школи цей вид читання використовується як остання стадія після ознайомчого і вивчаючого читання, а також з метою отримання потрібної інформації з коротких текстів.

При ознайомлювальному читанні метою є отримання основної інформації з тексту, загального уявлення про низку питань, розуміння головної ідеї, деяких важливих фактів. Налаштування на сприйняття лише основної інформації дозволяє учневі читати швидко (але не швидше ніж під час попереднього виду читання), не звертати уваги на деталі повідомлення, і не «зациклюватися» на незнайомих словах. Текст для ознайомлювального читання не повинен бути важким для учнів у мовному відношенні – він може містити незначну кількість нових лексичних одиниць, які не зустрічалися раніше, але вони не повинні перешкоджати сприйняттю основної інформації тексту. При цьому не передбачається користування словником. Увага повинна концентруватися лише на знайомих словах, цей вид читання відбувається у швидкому темпі.

Найчастіше у початковій школі та і в старших ланках використовують вивчаюче читання. Саме цей вид читання повною мірою занурює читача в інформацію, яку він читає, дозволяє зосередити увагу на всіх деталях тексту. Звісно, що усі граматичні структури та лексичні одиниці є відомі для учнів. Вивчаюче читання учителі використовують для перевірки техніки читання учнів, а також для їх роботи на уроці чи дома. Оскільки після опрацьованого матеріалу зазвичай діти відповідають на запитання до тексту чи виконують інші види завдань на основі прочитаного, то швидкість такого читання не може бути високою. Повільна швидкість читання – це вид швидкості для вивчаючого читання.

Підсумуємо, практична сторона мети навчання читання як опосередкованої форми спілкування іноземною мовою передбачає розвиток в учнів умінь читати тексти з різним рівнем розуміння розміщеної в них інформації:

- З пошуком необхідної, значимої інформації (пошуково-оглядове читання).

– З розумінням основного змісту (ознайомлювальне читання) ;

– З повним розумінням змісту (вивчаюче читання) ;

Зміст навчання читанню включає:

– Лінгвістичний компонент (мовний і мовленнєвий матеріал: систему графічних знаків, слова, словосполучення, тексти різних жанрів) ;

– Психологічний компонент (що формуються навички та вміння читання на основі оволодіння діями і операціями читання) ;

– Методологічний компонент (стратегії читання).

Велике значення при навчанні читання мають загальнонавчальні вміння і стратегії читання, співвідносні з конкретним видом читання:

– Експрес-стратегія (для пошуково-оглядового читання) ;

– Стратегія собаки (для ознайомлювального читання) ;

– Стратегія детектива (для вивчаючого читання).

Вибір стратегії читання орієнтує читає на використання відповідних дій з текстом.

Основними базовими вміннями, що лежать в основі читання, є вміння:

– Прогнозувати зміст інформації за структурою і змістом;

– Визначити тему, основну думку;

– Ділити текст на смислові шматки;

– Відокремлювати головне від другорядного;

– Інтерпретувати текст.

Конкретизація цих базових умінь залежить від мети читання. Дослідниця Н. Д. Гальскова виділяє наступні групи умінь:

1. розуміння основного змісту: здатність визначати і виділяти основну інформацію тексту, встановлювати зв'язок подій, робити висновок з прочитаного;

2. вилучення повної інформації з тексту: повно і точно розуміти факти, виділяти інформацію, що підтверджує що-небудь, порівнювати інформацію;

3. розуміння необхідної інформації: уміння визначати в загальних рисах тему тексту, визначати жанр тексту, визначати важливість інформації.

Як зазначає науковець І. Л. Бім, читання, як і будь-яка інша мовленнєва діяльність, структурується відповідно до окремих дій, що мають свою проміжну мету, з яких складається здатність здійснювати цей складний вид діяльності в цілому.