Нейрохірургічне лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії

Об'єкт дослідження -деформуюча м'язова дистонія.

Предмет дослідження – вплив методів деструкції та стимуляції структур стріо-палідарного комплексу, корінців та периферичних нервів на клінічний перебіг різних форм синдрому деформуючої м'язової дистонії (ДМД).

Методи дослідження – клініко-неврологічні, статистичні, електрофізіологічні та сучасні інтроскопічні: комп'ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ)  (за показами).

Наукова новизна одержаних результатів.

Визначено, що основними причинами виникнення синдрому деформуючої м'язової дистонії є інфекційні ураження (24, 0%), перинатальна патологія (15, 4%) та черепно-мозкова травма (13, 5%). Значний відсоток (36, 5%) складають хворі, де причина появи торсійної дистонії так і не була встановлена.

Запропонована комплексна оцінка ефективності хірургічного лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії як за шкалою ступенів рухових розладів, так і за динамікою функціонального стану.

Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування генералізованих форм торсійної дистонії є сагітальна кріоталямектомія, ефективність котрої, при деяких формах деформуючої м'язової дистонії, може бути збільшена шляхом часткової кріодеструкції прилеглих ділянок внутрішньої капсули; при необхідності. зниження спастичного компоненту ефективніше подальше застосування кріодентатектомії; вибір структури для кріодеструкції доцільно проводити в залежності від форми гіперкінезу.

Встановлено, що метод стимуляції блідої кулі імпульсним струмом з метою лікування торсійно-дистонічного гіперкінезу може застосовуватись як самостійний метод впливу та як доповнення до раніше проведених деструктивних стереотаксичних втручань.

Досліджена результативність селективної рамісектомії та селективних нейротомій при локальних формах синдрому деформуючої м'язової дистонії.

Виявлено позитивний ефект локального введення ботулотоксину у м'язи з підвищеним тонусом з метою зниження залишкових проявів дистонії після хірургічного лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії та поліпшення результатів лікування в цілому.

Практичне значення одержаних результатів.

В ході виконання роботи та аналізу результатів хірургічного лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії розроблені покази та протипокази до проведення різних видів хірургічних втручань в залежності від клінічних проявів захворювання.

Вдосконалено методики одночасного та поетапного стереотаксичного та комбінованого лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії.

Уточнено структури хірургічного впливу та зменшено об'єм деструкцій методами стереотаксичної кріодеструкції на підкіркові структури при різних формах синдрому деформуючої м'язової дистонії.

Впроваджено в клінічну практику та проаналізовано результати лікування хворих з синдромом ДМД за новими методами лікування – мікросудинна декомпресія, значно розширено покази та об'єм міотомій та нейротомій, застосовано методику селективної нейротомії.

Розроблено та впроваджено методику стимуляції імпульсним струмом блідої кулі у хворих з генералізованими формами деформуючої м'язової дистонії.

Використано лікування ботулотоксином та проаналізовано результати лікування. З метою поліпшення результатів лікування хворих з синдромом ДМД стереотаксичні методи доповнено локальним введенням ботулотоксину.

Впровадження в практику диференційованого комбінованого нейрохірургічного лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії дозволило досягти безпосереднього поліпшення функціонального стану у 72, 1% хворих. Стійкий результат хірургічного лікування протягом щонайменше одного року відмічено у 62, 5% випадків.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Тема та основні напрямки наукової роботи запропоновані науковим керівником дисертаційної роботи, д. мед. н., проф.. Лапоноговим О. О. Здобувачем особисто проведено літературно-патентний пошук та аналіз матеріалів наукової літератури, сформульовано мету та основні задачі дослідження. Підбір клінічного матеріалу, вибір методів лікування, ведення хворих здійснювалося дисертантом самостійно. Здобувач особисто провів хірургічні втручання у 65 (62, 5%) хворих та брав участь у проведенні хірургічного лікування у якості асистента у решти хворих.

Розробка та впровадження методів стимуляційного впливу на підкіркові структури здійснена спільно з керівником клініки відновлювальної нейрохірургії д. мед. н., член-кореспондентом АМН України, проф. Цимбалюком В. І. Розробка та практичне застосування нових хірургічних втручань на корінцях та периферичних нервах проведено спільно із співробітником клініки відновлювальної нейрохірургії к. мед. н. Третяком І. Б. Впровадження методик та аналіз даних електрофізіологічних досліджень проведено спільно з керівником відділення функціональної діагностики д. мед. н. Чеботарьовою Л. Л. та співробітником відділення функціональної діагностики Третьяковою А. І.

Здобувач особисто підібрав та оформив ілюстративний матеріал, провів аналіз та статистичну обробку результатів дослідження. Дисертантом самостійно написані всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації доповідались на І з'їзді Українського товариства кріобіології та кріохірургії (Харків, 1996), Республіканській науково-практичній конференції нейрохірургів Узбекистану (Ташкент, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, із них 3 статті у наукових фахових журналах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, підсумку, висновків, списку літератури та додатку, ілюстрована 9 малюнками та 18 таблицями. Дисертація виконана на 136 сторінках машинопису. Ілюстрації займають 12 сторінок. Список літератури містить 282 джерела, з них 81 кирилицею та 201 латиною.

 

 

Матеріал та методи дослідження

Дисертаційна робота «Хірургічне лікування хворих з синдромом деформуючої м'язової дистонії» грунтується на вивченні клінічної картини та закономірностей перебігу захворювання, аналізі діагностичних можливостей сучасних допоміжних методів обстеження та результатів хірургічного лікування 104 хворих з торсійними гіперкінезами різноманітного генезу, що перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова АМН