Етична інфраструктура державної служби Сінгапуру

 

Вступ

1. Політична воля

2. Законодавство

3. Професійно-етичні кодекси

4. Певні умови підтримки етики

5. Координуючі органи з питань етики

6. механізми звітності та нагляду

7. Механізми професійної соціалізації

8. Громадянське суспільство

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Всього 50 років тому Сінгапур був однією найбіднішою країною в світі. Колишня англійська колонія, позбавлена природних ресурсів (імпортували навіть прісну воду і будівельний пісок), кілька разів переходила з рук в руки і нарешті викинута у вільне плавання Малайзією та отримала незалежність, – Сінгапур був наскрізь пронизаний беззаконням. Законодавство було імпортовано колонізаторами з далекої Англії, чиї реалії ніколи не збігалися з азіатськими взагалі і сінгапурськими зокрема. Правоохоронні органи були не в змозі протистояти організованій злочинності, більшість чиновників споконвіку брало участь в корупційних схемах і не збиралося припиняти. Населення мало низький рівень освіти, в тому числі і юридичного, і не вміло відстоювати свої права. Сусідні країни були налаштовані недружньо, серед самих сінгапурців були популярні соціалістичні ідеї.

Успіхи, за період, що пройшов на шляху державотворення Сінгапур з моменту отримання незалежності вражають. Від злиденної держави – до «азійського тигру». Із держави з ВВП 925 доларів США на душу населення 1970р. до 78762 у 2013р. [1] За індексом розвитку людського потенціалу (інтегрований показник що вимірює рівень життя, грамотності, освіченості та довголіття) Сінгапур посідає 19 місце з тенденцією на подальше зростання. [2] І на при кінець – за рівнем відчуття корупції – держава належить до 10 найменш корумпованих країн світу і займає за цим показником 7 місце (дані 2014р.). [3]

В зв'язку із зазначеним, цілком зрозуміло, що досвід становлення цієї азійської держави є надзвичайно цікавим з точки зору розбудови нашої рідної держави – України.

 

 

 

Витоком державної служби Сінгапуру є колоніальна служба Великобританії, яка була утворена під час заснування Сінгапуру англійцями в 1819 році. Придбання прав місцевого самоврядування в рамках Британської колоніальної імперії, придбання незалежності в 1965 році не призвели істотних змін в організації державної служби щодо її структури.

Першому уряду країни на чолі з прем'єр-міністром Лі Куан Ю довелося буквально з нуля будувати державу – і прем'єр прийняв на той момент єдино правильне рішення: якщо вже будувати з нуля, то відразу «на чистову». Лі Куан Ю вважав, що корупція має бути переведена в розряд соціально неприйнятних явищ, коли брати хабарі на будь-якому рівні – будь ти прем'єр-міністр або звичайний поліцейський – соромно.

Політична воля – це кит, на якому тримається успішна боротьба з корупцією. Після отримання Сінгапуром незалежності в 1965 році, його політичні лідери вирішили стати зразком поведінки для чиновників, зробивши відкритими всі дані про свої доходи, комерційних інтересах і фінансових операціях. Політична та економічна еліта Сінгапуру веде підкреслено скромний спосіб життя. І будь сінгапурський чиновник знає: кожен хабарник буде покараний, незважаючи на розміри банківських рахунків і положення в суспільстві.

Своєю головною метою уряд Лі Куан Ю вважало перетворення Сінгапуру у фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії, а також залучення в країну іноземних інвесторів. Для початку команда реформаторів вирішила попрацювати над законодавчою базою, щоб скоротити можливості для вчинення корупційних дій. Існуюче на той час законодавство було неефективне, не дозволяло, знайти докази злочинів та залучення в корупційну практику величезної кількості чиновників. Останні мали куди більш скромний достаток в порівнянні з працівниками комерційного сектора – природно, багато з них використовували посадове становище в особистих цілях. Справа ускладнювалася і тим, що службовці створеного ще британцями «Бюро з розслідування випадків корупції» були вихідцями з місцевої поліції і морально були не готові до серйозної боротьби з хабарництвом. [4]

Крім того, необхідно було створити інвестеційно-привабливий клімат в країні, забеспечити чітке функціонування та високу ефективність державного апарату, прозорість діяльності державного апарату.

В основі діяльності державної служби Сінгапуру було покладено 10 принципів. Успіх і досконалість державної служби Сінгапуру полягає в тому, як ці принципи і практичні дії інтегровані в один комплекс, який потім інтенсивно і ретельно застосовується і підтримується відповідними ресурсами, продуманим плануванням, суворою дисципліною і всебічними інструкціями. Зворотній зв'язок і послідовне виконання є важливими елементами Сінгапурської системи.

Держава виявляє перспективних учнів в ранньому віці, спостерігає і заохочує їх на протязі їх навчання. Вони отримують стипендії для вступу до університетів, деякі виїжджають за кордон. Так, найкращі і обдаровані надходять на державну службу, а пов'язані з державою компанії в Сінгапурі мають доступ до цього запасу людських ресурсів. І дійсно, деякі чиновники вищого рангу є членами правління таких компаній і можуть бути залучені до роботи в них на постійній основі.

Державна служба захищена від політичного втручання. Конкурентоспроможні зарплати – запорука того, що талановиті службовці не спокусяться на заробітки в приватному секторі. Самим незвичайним в Сінгапурської меритократії є те, що вона поширюється і на політичних лідерів.

Державна служба Сінгапуру вважається однією з найефективніших в Азії. Ця ефективність є наслідком суворої дисципліни, напористості і працьовитості чиновників, низького рівня корупції,