До питання ієрархи джерел міжнародного права у світлі ст. 38 (1) статуту міжнародного суду ООН

 

ГОРОДИСЬКИЙ І. М.

 

Анотація. У практиці міжнародних правовідносин постійно виникають проблеми застосування того чи іншого джерела їх тлумачення, від чого залежить ефективність дії норм міжнародного права. Цьому питанню присвячена велика кількість вітчизняної та зарубіжної наукової літератури: як загальній теорії джерел міжнародного права в цілому, так і особливостям окремих із них.

Ключові слова: джерела міжнародного права, Статут Міжнародного Суду ООН, Постійна Палата.

Постановка проблеми. Питання джерел міжнародного права має ключове значення як для теорії, так і для практики міжнародного права. Для науки міжнародного права розуміння юридичної природи його джерел та їх співвідношення є «точкою відліку» для проведення подальших наукових пошуків практично в усіх сферах. У практиці міжнародних правовідносин постійно виникають проблеми застосування того чи іншого джерела та їх тлумачення, від чого залежить ефективність дії норм міжнародного права. Цьому питанню присвячена велика кількість вітчизняної та зарубіжної наукової літератури: як загальній теорії джерел міжнародного права в цілому, так і особливостям окремих із них.

Співвідношення джерел міжнародного права є одним із найважливіших аспектів, пов’язаних із цією темою. Воно викликає цілу низку питань, ключовим із яких є існування ієрархії джерел міжнародного права. Чи мають усі джерела міжнародного права однакову юридичну силу? Чи мають одні джерела міжнародного права перевагу над іншими в процесі правоза- стосування? Чи існує певна обов’язкова послідовність, у якій суб’єкти міжнародного права та міжнародні судові органи повинні застосовувати їх?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню джерел міжнародного права та питанню їх ієрархії присвячено велику кількість наукової літератури. Зокрема, варто відзначити праці М. Ейкхерста [1, с. 273-285], О. В. Київець [2, с. 143-148], І. І. Лукашука [3], О. О. Мережка [4, с. 48-55], Н. М. Мінасяна [5] та інших. Проте наразі ця тема не є вичерпаною та потребує додаткового дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. На актуальності цієї проблеми постійно наголошують учені, які досліджують джерела міжнародного права. Так, О. В. Київець зазначає: «Питання ієрархії є надзвичайно важливим аспектом, адже кількість міжнародно-правових норм постійно збільшується, відбувається їх видозміна, з’являються норми м’якого права, які регулюють усе ширшу сферу відносин і місце яких в системі джерел міжнародного права так і не визначено» [2, с. 144]. Проте слід констатувати, що на сьогодні немає однозначної позитивної чи негативної відповіді щодо існування ієрархії джерел міжнародного права.

Зазначена проблема ускладнюється й тим, що в нормах міжнародного права відсутні чіткі та однозначні положення із цього приводу. О. О. Мережко слушно зазначає: «У доктрині сучасного міжнародного права немає єдності думок щодо точного переліку джерел міжнародного права, а також щодо питання існування певної ієрархії між ними» [3, с. 48].

Одним зі способів, який намагаються застосувати до вирішення цього питання, є концепція, згідно з якою ієрархія джерел міжнародного права відображена в порядку їх згадування в ст. 38 (1) Статуту Міжнародного Суду ООН. Такий підхід має як своїх прихильників, так і противників та потребує ґрунтовного й детального наукового аналізу.

Як офіційно визнані джерела міжнародного права розглядаються джерела, які вирішують спори згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 р. Міжнародний Суд ООН в ході своєї діяльності зобов’язаний застосовувати:

«а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані сперечалися державами;

міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;

загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

Л) із застереженням, зазначеним у статті 59, судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм» [6].

Цей перелік, як і ідея, що послідовність згадування джерел відображає їх ієрархію, з’явилися задовго до 1945 р. : зміст цієї статті Статуту Міжна- родного Суду ООН повністю дублює зміст ст. 38 Статуту Постійної Палати Міжнародного Правосуддя (далі – Постійна Палата) – постійно діючого судового органу при Лізі Націй, створеного за рішенням Паризької мирної конференції 1919-1920 р. [7]. Відповідно, досліджуючи питання ієрархії джерел міжнародного права, слід розглядати також ті міжнародно-правові підходи до цієї проблеми, які існували під час розробки Статуту Постійної Палати та в міжвоєнний період 1918-1939 рр.

Зокрема, у ході роботи над проектом Статуту Постійної Палати в 1920 р. окремі представники Консультативного комітету юристів (англ. Advisory Committee of Jurists), який готував цей проект, вносили пропозиції щодо закріплення ієрархії джерел міжнародного права у формі порядку їх згадування в ст. 38. Наприклад, з такою ініціативою виступив делегат від Бельгії барон Е. Дескампс. Він пропонував, щоб судді під час вирішення міжнародних спорів використовували норми міжнародного права в порядку, у якому вони перелічені нижче (англ. in the undermentioned order) [8, с. 306]. У свою чергу делегати лорд Філлімор (Великобританія) та Е. Рут (США) запропонували аналогічне формулювання: «Норми застосовуються Судом <... > в порядку, у якому викладені нижче» [8, с. 548].

У правовій доктрині висловлюються різні погляди щодо того, яку мету переслідувала пропозиція щодо включення цієї формули в текст ст. 38 (1) Статуту Постійної