Розвиток педагогічних здібностей майбутніх учителів в умовах навчально- виховного процесу ВНЗ

 

М. С. БАРЧІЙ

Мукачівський державний університет

В статті розглядається сутність і структура педагогічних здібностей, розкривається їх роль в становленні професійної компетентності майбутнього фахівця. Розглянуто основні підходи до компонентного складу педагогічних здібностей, визначено умови розвитку педагогічних здібностей студентів.

Ключові слова: педагогічна діяльність, педагогічні здібності, структура педагогічних здібностей, педагогічна майстерність, розвиток педагогічних здібностей.

Сучасна школа потребує педагога, здатного на високому професійному рівні самостійно, творчо і відповідально працювати, креативно мислити, професійно діяти у проблемних ситуаціях. Оновлення змісту освіти потребує значних змін у фаховій підготовці майбутніх педагогів. У вищому навчальному закладі формуються основи педагогічної майстерності та професійної культури вчителя, вихователя. Важливою складовою педагогічної майстерності, стимулятором професійного зростання педагога є здібності до педагогічної діяльності.

Ефективність педагогічної діяльності залежить від рівня розвитку

педагогічних здібностей вчителя. Проблематика професійних здібностей є відносно розробленою на пострадянському просторі. Їй присвятили свої праці М. Амінов, Ф. Гоноболін, Б. Коссов, В. Крутецький, Н. Кузьміна, М. Левітов, С. Максименко, А. Маркова, Л. Мітіна, В. Сластьонін, О. Щербаков та ін. Однак немає єдності підходів до визначення та сутності критеріїв класифікації компонентного складу, кількості, структури професійних здібностей. Серед широкого спектру питань, які потребують свого вирішення, не достатньо розробленим залишається й питання розвитку педагогічних здібностей вчителя ще в процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Дослідження здібностей здійснюється у контексті особистісно-діяльнісного (Б. Ананьєв, Т. Артем’єва, О. Ковальов, В. Крутецький, В. М’ясищев, К. Платонов, О. Леонтьєв та ін.) і функціонально-генетичного (Е. Голубєва, Є. Ільїн, Н. Лейтес,

С. Максименко, Т. Хрустальова, В. Шадріков) підходів, представники яких виявили і ґрунтовно дослідили суттєві якості здібностей. Останніми роками у дослідженні проблематики здібностей для психологів характерним є системний підхід з позиції теорії функціональних систем (В. Шадріков), комплексного дослідження здібностей (Е. Голубєва).

Об’єкт дослідження – педагогічні здібності студентів вищого навчального закладу.

Предмет дослідження – психологічні особливості розвитку педагогічних здібностей студентів.

Дослідження ґрунтується на структурно-логічному аналізі та узагальненні науково-теоретичних та методичних джерел, присвячених вирішенню визначеної проблеми.

Постановка задачі

Зміни у системі вищої освіти, пов’язані із соціально-економічними умовами сучасного українського суспільства та поступовою інтеграцією України до європейського та світового співтовариства, висувають якісно нові вимоги до особистості вчителя.

Система загально-педагогічних знань, умінь та навичок є необхідною кожному вчителю для реалізації його соціально-професійних функцій незалежно від спеціальності. Показники ефективної діяльності педагогів значною мірою визначаються рівнем розвитку їх професійних здібностей. Проте аналіз сучасного стану підготовки педагогічних кадрів свідчить про наявну суперечність між зростаючими вимогами суспільства до рівня розвитку здібностей вчителів і практикою професійної підготовки студентів – педагогів. Ця суперечність закладена в рамках чинної системи педагогічного управління розвитком здібностей майбутніх педагогів, яке часто здійснюється без урахування індивідуального рівня розвитку студентів та психологічних особливостей конкретної професійної діяльності.

Мета дослідження – здійснити психологічний аналіз педагогічних здібностей на основі існуючих концептуальних підходів до їх вивчення та розкрити особливості розвитку педагогічних здібностей.

Результати та їх обговорення

Аналіз досліджень з проблеми педагогічних здібностей педагога показує, що їхнє вивчення йшло у декількох напрямках: визначення сутності, компонентного складу і структури педагогічних здібностей; вивчення окремих видів спеціальних здібностей педагога; вивчення впливу предметної специфіки і спрямованості на спеціальні здібності викладача; дослідження спеціальних здібностей педагога у руслі вивчення структури педагогічної діяльності, педагогічної майстерності, професійної компетентності, створення цілісної моделі праці педагога, типології педагогів і т. д., тобто інших, але близьких за своєю сутністю психологічних феноменів; виявлення взаємозв'язку спеціальних здібностей з індивідуальними властивостями викладачів; дослідження професійного становлення педагога.

М. Д. Левітов під педагогічними здібностями він розумів ряд якостей, що мають відношення до різних сторін особистості вчителя: якість мовлення; спритність і швидке орієнтування; розуміння учня, тобто спостережливість; здібність до передачі дітям знань у короткій, цікавій формі; самостійність і творчий склад мислення; організаторські здібності, що є умовами успішного виконання педагогічної діяльності.

До структури особистості педагога О. І. Щербаков включає цілу систему різних індивідуально-психологічних властивостей, що забезпечують успішність та ефективність: пізнавальний інтерес, любов до дітей і потребу працювати з ними, цільний і твердий характер (тактовність, витримка, самовладання), самостійність, діловитість у рішенні життєво важливих завдань, педагогічні здібності (адекватність сприйняття дитини, прогнозування особистості дитини, яка формується, визначення умов і засобів всебічного розвитку особистості учня), практичні навички та уміння: загальнопедагогічні, загальнотрудові, комунікативні, самоосвіту.

Ф. М. Гоноболін вважав, що проблема педагогічних здібностей у широкому сенсі – це проблема особистості педагога. До структури педагогічних здібностей він включав: дидактичні – здібність успішно вирішувати питання про зміст матеріалу, про методи викладання, здібність педагога оцінювати труднощі поставлених перед вихованцем завдань, знання і розуміння вікових та індивідуальних особливостей вихованців здібність «заражати» учнів та емоційно впливати на них; перцептивні

•  здібність розуміти внутрішній світ своїх вихованців, бачити їхніми очами; авторитарні
• здібність завоювати авторитет у вихованців і здібність до вольового впливу на них; комунікативні – здібність встановлювати і підтримувати контакт; науково-пізнавальні
• здібності до занять у відповідній галузі науки; сугестивні здібності – здібності до безпосереднього вольового впливу на тих, хто навчається[1].

Здібності як складну багатогранну психологічну категорію визначає