Розробка міської телефонної мережі з використанням аналогових систем комутації

 

Вступ

1. Розділ 1

2. Розділ 2

3. Розділ 3

Висновок

Перелік умовних скорочень

Список використаної літератури

 

Зв’язок є вирішальним чинником в досягненні успіху конкуруючими комерційними підприємствами і в економічному зростанні, і процвітанні будь-якого регіону. Тому злиття на порозі ХХІ століття телекомунікаційних і комп’ютерних технологій приймає вирішальне значення. Високі вимоги, що пред’являються до зв’язку, зумовлюють необхідність величезних капіталовкладень в інфраструктуру. Отже, ретельне планування і вибір перспективної системи мають найвищий пріоритет.

Засоби електрозв’язку у всьому світі, у тому числі в Україні, є визначальним чинником економічного розвитку країни, зростання її валового національного продукту.

Протягом останніх років спостерігаються істотні зміни в процесах розвитку мереж електрозв’язку. Можна виділити наступні найбільш характерні риси цих процесів:

неухильне зростання ємності і трафіку телефонних мереж;

зміна структури телефонного трафіку за рахунок значного збільшення частки міжміських і міжнародних викликів;

різке збільшення кількості нетелефонних телекомунікаційних служб (телетекст, факс і т. д.) ;

зростаюча економічна ефективність цифрових методів зберігання, обробки, передачі і комутації різних видів інформації порівняно з аналоговими методами;

все більш широке впровадження волоконно-оптичних ліній зв’язку.

Телефонні мережі по всьомусвітовірозвивалисядоситьшвидко. Перша АТС була створена у 1896р. і називалася декадно-кроковою АТС (АТСДК). Вона мала великий недолік -наявність механізмів, що рухаються. В 1939 році була розроблена нова АТС, яка використовувала для комутації розмовних дротів – багатократні координатні з’єднувачі (БКЗ), які забезпечували вищу якість контакту і АТСК була позбавлена недоліку АТСДК, тобто були відсутні механізми, що рухаються. Ці два види АТС отримали загальну назву – електромеханічних АТС. Електромеханічні АТС мали вагомі недоліки: громіздкість, неможливість автоматизації процесу їх виробництва і неможливість надання абонентам додаткових послуг. В 1964 році була розроблена квазіелектронна АТС (АТСКЕ) в комутаційній частині яких використовувався матричний з’єднувач, виконаний на механічних контактах (герконах, гезаконах, ферідах), що герметизуються. Але з кожним роком потреби й вимоги щодо телефонних мереж змінювались. Об’єми інформації безперервно і вельми інтенсивно росли. Зростають також вимоги до швидкості і достовірності передачі інформації. Це викликає появу нових джерел інформації і збільшенню потоків інформації, з якими існуючі АТС не справлялися. Все цесприяловиникненнюцифрових АТС, якіпропонують абонентам безлічпослуг та служб. ПершіцифровіАТСбуливведені в експлуатаціюв 1975 році. В даний час на мережах областей УкраїниексплуатуютьсяАТСДК (порядку 25% номерів), АТСК (порядку 50% номерів), цифровіАТС (порядку 4-8% номерів). Цифрові АТС вимагаютьспорудиспеціальноїцифровоїмережіміжстанційногозв'язку. Повнаперебудоваіснуючоїтелефонноїсистемизв'язкупідцифровийзв'язок в даний час економічнонездійсненна.

 

 

Цей розділ курсового проекту передбачає синтез двокаскадного комутаційного блоку (КБ) на БКЗ з параметрами: NVABМ, де N- кількість входів; VAB-кількість проміжних ліній; М- кількість виходів.

Багатократний координатний з’єднувач (БКЗ) є електромеханічним комутаційним приладом релейного типу з nвходами і m  nвиходами. Конструктивними елементами БКЗ є вертикальні блоки з утримуючими електромагнітами (УЕ) і горизонтальні виборчі рамки, керовані виборчими електромагнітами (ВЕ). Вертикальний блок складається з контактної системи і утримуючого електромагніту з якорем своєрідної конструкції. Контактна система вертикального блоку є сукупністю нерухомих сріблених струн по числу комутованих проводів і декількома групами рухомих контактних пружин. Кожна група рухомих контактів розташована в пазах штовхача, що належить тільки цій групі.

 

Рис 1.1. Схема включення точки комутації БКЗ:

1- утримуючий електромагніт; 2- якір; 3- утримуюча планка; 4- виборча рамка; 5- вибірчий електромагніт; 6- двуплечийякір; 7- виборчі пальці; 8- упор штовхач; 9- контактні пружини; 10- вертикальні контактні шини; 11- поворотні пружини.

 

Управління БКЗ здійснюється станційними пристроями управління. При включенні одного з виборчогоелектромагнітаповертається виборча рамкаі всі її виборчі пальці стають напроти упорів штовхачів ряду контактних груп вертикальних блоків. Включення одного з утримуючого електромагніта, якір якого затискає виборчий палець між планкою якоря і упором штовхачем контактної групи, забезпечує замикання пружин групи з вертикальними контактними шинами. Далі виборчий електромагнітзнеструмлюється, виборча рамкаповертається в початковий стан, а утримуючий електромагнітпродовжує утримувати контактну групу замкнутою, оскільки виборчий палець залишається затисненим між утримуючою планкою і упором-штовхачем. Виключення утримуючого електромагнітаприводить до звільнення пальця і розмикання контактів. Після встановлення одного з’єднання в БКЗ аналогічно можна встановити інші з’єднання через ті, що залишилися вільними вертикальні блоки. Повернення якорів виборчогоелектромагнітаі утримуючого електромагнітав початкове положення забезпечується поворотними пружинами. Вертикальні контактні шини виконані у вигляді срібних проволок (“струн”), встановлених двома вертикальними рядами. Контактні рухомі пружини кожної контактної групи займають також два ряди і мають попередню напругу. Вони утримуються від замикання з шинами поворотними пружинами, що тиснуть на упори-штовхачі. Розглянутий БКЗвідноситься до двохпозиційних.

Процес з’єднання в БКЗ відбувається в два етапи:

1. На першому етапі спрацьовує один з виборчих електромагнітів, при цьому вибирається горизонталь, яка буде задіяна в з’єднанні;

2. На другому етапі спрацьовує один з утримуючих електромагнітів, визначаючий вертикаль, через яку пройде з’єднання. При спрацьовуванні утримуючого електромагнітазабезпечується замикання рухомих контактів горизонталі з шинами вертикалі, тобто спрацьовує контактна група, розташована на перетині вибраних горизонталі і вертикалі.

1) ПВПВ із параметрами (згідно мого варіанту на курсовий проект) : 100х50х20.

N=100, VAB=50, M=20, N>M

де: N – кількість входів, VAB – кількість проміжних ліній, М – кількість виходів.