Новаторське трактування теми в поемі Лесі Українки «Роберт Брюс, король шотландський»

Своєї батьківщини.

Всяк лицар має з королем

Ходити у походи,

За те він матиме собі

І ласку, й нагороди».

Додолу впали корогви

Весь гурт шотландський панський

Враз крикнув: «Згода! Хай живе

Едвард, король шотландський!»

 

А також на фоні «люду простого», який слухняно підкорюється, бо єдиними їх захисниками були рицарі, які їх врешті зрадили.

Специфіка конфлікту має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовнішній конфлікт є загальним, таким, який відразу впадає в око читача, але не є основним, оскільки увага акцентується на головному персонажі. Це міжнаціональний конфлікт Англії з загарбницькими намірами щодо Шотландії, конфлікт між рицарством і простим людом, а також відношення короля-завойовника до підпорядкованих йому народів. Ці події слугують фоном для вирізнення конкретної ідеї, яку хоче висвітлити автор у своєму творі, а саме – ідеї взірця народного ватажка, об’єднання всього населення проти гніту, та силу і могутність, яку несе в собі це населення.

Важливу роль займає конфлікт саме між рицарями і народом, оскільки таким способом письменниця намагається акцентувати увагу на соціальних протиріччях панства та селян у сучасному їй суспільстві; розвінчує панський патріотизм та готовність панства до зради свого народу, заради вигоди.

Внутрішній конфлікт стосується безпосередньо головного персонажа. Він складає всі його внутрішні переживання, боротьбу емоцій і силу духу. Це протистояння між успіхами і невдачами, падіннями і злетами, між смиренням з обставинами і прагненням до ідеалу. Шість разів Роберт вступає в сутичку з ворогом і шість разів зазнає поразки. Це підриває дух народу: «Одні полягли, а другі розійшлись – пішли своє поле орати», що впливає і на дух ватажка, який «без війська і без слави зостався». Перед ним постає дилема:

«Що ж має тепер він почати?

Чи має піти, як шотландські пани,

Едвардові зброю віддати,

Зостатись отут в подоланій землі

Останнього сорому ждати?»

Але це мука для нього бачити країну в неволі, і він вирішує, що радше піти в чужий край, на берег ірландський, присвятити там своє життя «ділу святому»: хоче вирушити з відважним лицарством у хрестовий похід.

Спостерігаючи за павуком, який шість разів зазнавав невдач, а на сьомий йому вдалося сплести павутину, Роберт раптом розуміє, що для досягнення своєї мети потрібна наполегливість. Ця подія враз вирішує внутрішній конфлікт героя.

Отже, поема містить низку конфліктів, але основний з них обертається навколо рицарства і простого люду, за допомогою якого Леся Українка намагається висвітлити ситуацію сучасного їй суспільства, де корисливе панство продається своєму завойовнику, а народ страждає. При цьому народ є основною рушійною силою у скрутний для країни час.

 

 

Центральною постаттю у поемі є головний її герой Роберт Брюс, який втілює в собі образ ідеалу народного ватажка, який піклується не про свою вигоду, як це зробили інші представники його класу суспільства, а про свій народ, і переймається національними питаннями. Саме він є символом ідеї народного ватажка в задумі Лесі Українки. Письменниця хоч і дбає про освоєний за історичними джерелами дух, колорит, життєві деталі епохи, проте уникає точності у відтворенні конкретної суспільно-політичної ситуації. Той розвиток подій, який нам пропонує автор, більше підпорядковується задумові, художній концепції, підказаній поглядами поетеси на сучасну їй дійсність, аніж відображає реальні історичні факти.

В часи «Визвольних воєн за незалежність» у Шотландії, не все лицарство переходило на сторону Англійського короля, а лише частина. Селянство не відігравало основної ролі у визвольній боротьбі, її відігравало лицарство. Армія короля Едуарда була чималою, потужно озброєною, а біднота не мала змоги в той час чинити опір. Історичні факти свідчать про те, що Роберта проголосили королем Шотландії представники знатних родів.

Образ рицарства – це трансформований образ українського панства, продажного і корисливого, який готовий зрадити свою батьківщину і народ за будь-яку ціну.

У поемі «Роберт Брюс, король шотландський» ми спостерігаємо інші тенденції. Письменниця досить великою роллю наділяє саме громаду. Народ – могутня сила у боротьбі за свої права та національні інтереси. Саме народ, а не привілейовані верстви, обрав королем Роберта, і оголосив свої вимоги:

«З ласки бога й народу обраний,

Наш королю! Вітаєм тебе!

Ми підданими влади твоєї

Признаємо охоче себе.

Коли ти боронитимеш волю

Й самотність народу твого,

Ми повік шанувать тебе будем

І любити, як друга свого.

Ти кликнеш на війну, ми зберемось

Під твою корогву всі гуртом,

Ми готові тобі і країні

Послужити мечем і щитом.

Та коли ти забудеш про справу

Честі й волі народу свого,

Схочеш інші, багатшії землі

Прилучати до панства твого,

Ми не підем тоді за тобою,

Щоб чужого добра здобувать,

Нам не тісно у рідній країні,

Нам не треба в чужу мандрувать!

Коли ти серед панських розкошів

Продаватимеш люд свій панам,

Ми самі боронити потрапим

Ті права, що належаться нам.

А коли ти англійській