Новаторське трактування теми в поемі Лесі Українки «Роберт Брюс, король шотландський»

Щодо стилістичних фігур в поемі, то серед них можна виділити такі:

а) інверсію, як засіб підкреслення значущості певного слова або пари слів у реченні: «Не доведеться більше вам ламать чужої волі! Коли життя вам дороге, – кладіте зброю долі!», «Всі казали: «Поки світа сонця у ярмі шотландський люд не буде!» «;

б) повтор, який посилює експресивно-зображальні властивості мови: «Здається їм, що все кругом гукає: «Зрада, зрада!.. « «, «Шість разів пролунав по Шотландії крик: «Шотландці, шотландці розбиті!» «, «Не згас, не згас шотландський дух, Шотландія повстане!», «Ох лютий бій, останній бій»;

в) анафору: «Нам не тісно у рідній вкраїні, нам не треба в чужу мандрувать!», «Ми тебе королем увінчали, ми тебе й розвінчаєм сами»;

г) епіфору: «Одинока хатина стоїть, в тій хатині рибальській убогій збройний лицар самотній сидить»;

д) епанастрофу: «Ліг на лаву і погляд підвів на потріскану стелю; на стелі».

Отже, поема «Роберт Брюс, король шотландський» має свій особливий мовний стиль, який характеризується своєрідною манерою висловлювання, що формує індивідуальну авторську мову, започатковану ще в ранній творчості письменниці. Всі перелічені стилістичні засоби зумовлені особливістю мовлення Лесі Українки, вони є характерними показниками приналежності певного твору конкретному авторові, і вирізняють авторську індивідуальність цієї поеми серед подібних літературних творів.

Висновки до І розділу

Поема «Роберт Брюс, король шотландський» споріднена із естетикою романтизму, що виявляться у тяжінні до історичної незвичності, введення головного персонажа на передній план, загостренні конфлікту особи із навколишнім світом, зорієнтованості на жанрову систему романтизму.

Неоромантизм розглядають як перехідну течію між реалізмом і модернізмом. Рисами неоромантизму у поемі є антиреалізм, який характеризується стилізацією під романтизм. Точно вирізнити неоромантичні тенденції від романтичних реалістичних, особливо на змістовому рівні, досить складно, особливо в умовах конкретної національної культури або навіть творчості окремого письменника. Їх можна виявити лише у контексті світової літератури, порівнюючи окремі елементи у комплексній творчості низки письменників.

Поема Лесі Українки побудована паралельно на правдивих і вигаданих моментах. Саме ці, не яскраво, виділені, але помітні вкраплення надреальності: гіперболізація почуттів головного героя у любові до народу і батьківщини, возвеличення могутності народу, введення нового для поетичної літератури образу-символу, на підставі легенди – дають всі підстави вважати поему неоромантичною.

Стилістичні засоби, якими написаний твір виражають авторську неповторність та індивідуальність, а також насичують художню композицію твору екзотичністю побудови, що стає на противагу нецікавій простоті.

Має багатоманітну систему стилістичних засобів, особливу завуальованість образів та, незвичне для більшості інших творів, введення образу-символу.

 

 

Письменниця сповістила 23 червня (5 липня) 1893 року свого дядька М. П. Драгоманова про вже завершену поему «Роберт Брюс, король шотландський», яку йому ж вона і присвятила з відміткою: « (Посвята дядькові М. Драгоманову) «. «Тема Ваша (Брюс), – пише вона у листі, – припала мені до серця, надто уступ з павуком цікавий! Здається мені, що можна буде так скласти, аби для «Дзвінка» годилось… Ну, та се вже там будемо бачити, а поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім вас»[4; 156]. Саме Драгоманов наштовхнув молоду поетесу на написання цієї поеми, порадив їй взяти героєм твору Роберта Брюса, одного з ватажків селянських повстань у Шотландії проти англійських феодалів завойовників ХІV ст., також розповів і про легенду з павуком, яка відіграла одну з основних ролей у розвитку сюжету. Вперше розповідь про Роберта та павука потрапила у світ завдяки Вальтеру Скотту, який помістив її у свою книгу «Дідусеві розповіді», що була опублікована у 20-х роках ХІХ ст. У легенді йдеться про те, що у 1306 р., після поразки у боротьбі з англійцями, король відпочивав у занедбаній кімнаті, де довго спостерігав за павуком, який намагався плести павутину. Шість разів зазнав невдачі, і нарешті на сьомий раз павуку вдалося сплести павутину. Ця наполеглива праця маленького створіння надихнула Роберта на вирішальну, переможну битву.

Леся Українка ознайомилася з історичними і літературними джерелами Шотландії. Взяла за основу суспільно-політичну ситуацію, яка склалася у Шотландії в кінці ХІІІ – першій половині ХІV ст. і отримала назву: «Війни за незалежність».

Відмінність сюжету поеми від історичних фактів полягає у тому, що король Шотландії, батько Роберта, приніс присягу Англійському королю після смерті свого батька. Тобто, землі шотландські вже за правління Роберта були під протекторатом Англії, а сам Роберт був наслідником корони. Він прийняв участь у повстанні, але після страти борця за незалежність, який очолював це повстання і поразки військ, сам дав присягу королю. Згодом очолив антианглійський рух. Представники знатних родів визнали і проголосили одностайно Роберта шотландським королем. Більша частина земель була зайнята військами Англійського короля Едуарда І. Після двох поразок Роберт змушений був тікати до Ірландії. А вже через рік, після смерті Едуарда І, повертається щоб продовжити боротьбу і здобуває перемогу. Завдяки йому Англія визнала незалежність Шотландії.

Але, попри відхилення від історичної дійсності, присутні й достовірні подїї минулого:

«В Ірландію мався прибуть корабель,

Що лицарів