Обґрунтування ринкової потреби у нових виробах і можливостях прискореної адаптації їх виготовлення на підприємствах

Під час моделювання інноваційних процесів передбачається, що максимум випуску продукції має передувати моментові, коли продукт «захопив» 75% потенційного ринку, або збігатися з ним. Тим самим можна встановити діапазон зміни технологій. Тоді найважливішим стає визначення моменту t0 початку заміщення базової технології новою, оскільки динаміка оцінок результативності діяльності залежить від кількості та якості ресурсів, структури технологічних процесів і від поведінки конкурентів.

Оптимальний вибір точки t0 рівносильний прийняттю економічно обґрунтованого рішення про розподіл ресурсів між технологіями - базовою і новою. [5, с. 98]

Відзначимо, що передчасний вихід на ринок, який ще не готовий до сприйняття нового продукту, може обернутися значними збитками. Але й зволікання небажане, тому що піонерські розробки конкурентів, завойовуючи визнання споживачів, монополізують ринок.

Вибираючи оптимальний період зміни продукції, обов'язково треба відзначити важливість стану зовнішнього середовища, тобто динаміку суспільних потреб, насиченості ринку, конкурентноздатності продукту, адаптивності підприємства до нововведень.

Визначимо комплекс чинників, що формують процес циклічного розвитку виробництва. До таких чинників належать:

а)параметри насичення потреби в цьому виді продукту;

б)техніко-технологічні й економічні параметри продукції;

в)техніко-економічний рівень виробництва;

г)параметри моделі випуску продукту;

д)параметри економічності й надійності стратегій.

Таким чином, підвищуючи ефективність і продуктивність свого виробництва, маємо всі переваги для створення конкурентноспроможної продукції відповідно до потреб сучасного ринку.

 

 

За ефективного управління і чіткої координації здійснення конструкторської, технологічної і організаційної підготовки виробництва нової техніки з розробкою мікропроцесорних систем керування полегшується досягнення кінцевої мети - створення виробів високого технічного рівня, скорочення строків освоєння нової техніки, зниження витрат на підготовку виробництва нової продукції, досягнення високої економічності нових типів машин, апаратів, приладів - значною мірою можуть бути вирішені на основі вдосконалення організації робіт зі створення і впровадження нової продукції. 

Система організації робіт, що охоплює всі складові розробки, освоєння виробництва та впровадження нової техніки в межах підприємства; забезпечує взаємопов'язаний та взаємообумо-влений хід процесів підготовки створення і освоєння нових типів техніки та видів продукції; обумовлює врахування технічних, економічних, соціальних і інших аспектів діяльності зі створення нових видів продукції - вважається комплексною підготовкою виробництва. Спеціалісти в області теорії і практики виробництва до складу комплексної підготовки відносять проектно-конструктоську, технологічну, організаційну та освоєння виробництва нової продукції [3, с. 44]. 

Комплекс робіт із підготовки створення і освоєння нової продукції включає виконання науково-технічних робіт, які в статистичній звітності розподіляються на чотири складові: науково-дослідні з відокремленням фундаментальних робіт із загального обсягу науково-дослідних робіт, проектно-конструкторські та технологічні, виготовлення дослідних зразків виробів (продукції) та науково-технічні послуги. [5,с. 46]

При здійсненні комплексної програми підготовки виробництва потребують системного вирішення обґрунтовані в ряді публікацій задачі: забезпечення науково-технічної і виробничої інтеграції робіт при створенні конкретного виду нової продукції з автоматизацією технологічних процесів; створення прогресивної організаційної структури управління; розробка особливих методів планування і управління роботами; функціонування стандарту підприємства "Організація комплексної підготовки виробництва". Для окремого підприємства вимоги із забезпечення науково-технічної і виробничої інтеграції обумовлюють необхідність виконання робіт зі створення нових видів продукції з використанням планів-графіків комплексної підготовки виробництва в раціональному поєднанні всіх етапів, робіт і виконавців. Чітка регламентація складу, змісту етапів і робіт відповідного комплексу сприяє раціональній організації і управлінню процесом підготовки виробництва з комплексним вирішенням питань. Ефективне впровадження комплексної підготовки включає створення відповідної організаційної структури. 

При впровадженні у виробництво нових машин, апаратів, приладів створюються не тільки прогресивні технологічні процеси, але й вносяться зміни в форми і методи організації праці й виробництва, перебудову матеріально-технічного забезпечення виробничих процесів, удосконалення структури управління, підготовку кадрів тощо. 

Невід'ємним етапом підготовки виробництва виступає виготовлення дослідних зразків при освоєнні нової продукції. При освоєнні нової продукції здійснюється налагодження технологічних процесів із комплексним вирішенням питань відпрацювання форм організації виробництва, досягнення планового обсягу випуску продукції, освоєння намічених економічних показників і техніко-економічних параметрів нової техніки.

Застосування програмно-цільових методів організації підготовки виробництва дозволяє забезпечити взаємоув'язку робіт, збалансувати цілі плану з ресурсами, ефективно управляти комплексом робіт зі створення конкретного виду продукції, зосередити зусилля колективу на вирішенні найбільш важливих задач науково-технічного прогресу. Структура програми і порядок її розробки визначаються як конкретними умовами функціонування підприємства, так і особливостями нової продукції.

Доцільно опрацьовувати цільової програми: техніко-економічне обґрунтування здійснення робіт з підготовки створення і освоєння нової продукції з визначенням мети програми і показників її реалізації; зміст програми робіт із виділенням підпрограм різних рівнів з ідентифікацією обсягів операцій і ресурсів за кожною складовою; характеристику критеріїв ефективності, які призначені для оцінки і відбору варіантів програм і підпрограм за строками, витратами і параметрами нової продукції; варіанти програм і окремих підпрограм із різними показниками ефективності, результати оцінки варіантів за вибраними критеріями.

На системній основі доцільно удосконалити підсистему управління стосовно підготовки створення і освоєння нової продукції. Удосконалення можна здійснити в три етапи.

Раціональне розташування форми входів з акцентуванням уваги на посадових зобов'язаннях. Посади конструкторсько-технологічних служб у заголовці стовпців матриці лінійної карти розподілу відповідальності повинні розташовуватися в порядку, що відбиває адміністративну підпорядкованість в пірамідальній організаційній схемі. 

Раціональне розташування виходів щодо конструкторсько-технологічних задач