Облік у зарубіжних країнах

Підприємством, що звітує, є підприємство, яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти як основне джерелі фінансової інформації про це підприємство.

Звичайно, фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх цих користувачів, та існує ряд потреб, які є спільними для всіх користувачів інформації. і

Згідно з МСФЗ до фінансових звітів належать:

• Баланс;
• Звіт про прибутки та збитки;
• Звіт про рух грошових коштів;
• Звіт про власний капітал;
• Примітки до фінансових звітів.

Інші звіти (звіт керівництва компанії, звіт аудитора) включаються до звітності підприємства, але не є фінансовими звітами.

Підприємством називається організація, для якої може складатися фінансова звітність.

Баланс містить інформацію про фінансовий стан підприємства на певну дату.

Облікова формула балансу:

Активи = Зобов'язання + Капітал (1)

Інформаційні потреби основних користувачів фінансової звітності

Користувачі звітностіІнформаційні потреби

Власники, інвесториПридбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу

Керівництво підприємстваРегулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники та інші кредиториЗабезпечення зобов'язань підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання

Замовники, покупціОцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання

Працівники підприємстваОцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками

Органи державного управлінняФормування макроекономічних показників

Для успішної діяльності підприємства необхідні різного роду ресурси, в тому числі: грошові кошти, обладнання, сировина, приміщення, технології. Ці ресурси називаються засобами підприємства.

Засобами підприємства є ресурси, що належать підприємству та які мають вартість. Баланс показує розмір засобів підприємства на певну дату.

Засоби підприємства є його активами.

Актив — це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигод до підприємства.

Активи поділяються на чотири групи:

1. поточні активи (оборотні засоби);
2. інвестиції (капіталовкладення);
3. нерухомість і обладнання (основні засоби);
4. нематеріальні активи. 

Активи записують у балансі, як правило, в порядку їх ліквідності, і саме поточні активи є більш ліквідними, ніж нерухомість.

Поточні активи — це такі активи, що протягом нормального виробничого циклу повинні бути перетворені в готівку. До них належать: каса, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання, товари, а також витрати майбутніх періодів (авансом сплачена страховка, оренда).

Важливо розрізняти: є активи поточними чи довгостроковими. Наприклад, короткострокові інвестиції — це вкладені кошти в діяльність підприємства строком не більше року, тобто гроші дані в борг; або на “вільні” у даний момент часу кошти придбані акції, які при першій необхідності в готівці можуть бути продані.

Інвестиції у цінні папери, які керівництво компанії не планує продавати в майбутньому році, відображають у розділі “Інвестиції”, до них належать: векселі видані на строк більше року; земля для використання в майбутньому; засоби, накопичені з метою погашення боргів; фінансові вкладення в інші компанії з метою контролю їх діяльності.

Нерухомість і обладнання — довгострокові активи (земля, будівлі, машини), які використовуються в процесі господарської діяльності.

Вартість нерухомості амортизується (крім землі) і списується на витрати і відповідно на фінансові результати фірми. В цю ж групу активів включають також природні ресурси, якими володіє фірма: лісові масиви, нафтові та газові свердловини, вугільні шахти.

Нематеріальні активи — довгострокові активи, які не мають фізичної субстанції, але мають вартість. До них належать: патенти, авторські права, гудвіл, торгові марки.

Вони враховуються по ціні придбання, яка протягом строку експлуатації амортизується.

Зобов'язання — теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язаннями є зовнішні джерела ресурсів підприємства. Зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. До них належать рахунки до сплати, банківські кредити, заборгованість перед працівниками підприємства, перед державним та місцевим бюджетами тощо.

Зобов'язання фірми, як правило, складаються з довгострокових і поточних зобов'язань.

Короткострокові зобов'язання повинні погашатися протягом одного виробничого циклу або протягом наступного року. Довгострокова кредиторська заборгованість погашається через рік або й більше (векселі видані на строк більше 1 року, неоплачені облігації).

Іншим джерелом формування ресурсів підприємства є капітал. Власний капітал — це залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань. Капітал відображає обсяг прав власника фірми, тобто балансовий звіт дає відповідь на питання: “Яка вартість даного підприємства?” її можна визначити шляхом порівняння активів підприємства та його зобов'язань.

Інвестори, що надали компанії ресурси у формі капіталу, отримали натомість звичайні акції. Загальна сума капіталу, надана інвесторами, називається “акціонерний капітал”. Ще одним джерелом капіталу є його прибуток. Та частина прибутку, яка направляється на погашення зобов'язань відносно інвесторів, залишається в розпорядженні підприємства і має назву “нерозподілений прибуток”.

Якщо підприємство не платить по рахунках кредиторам, то кредитори можуть стягнути борги через суд. На відміну від кредиторів інвестори мають право залишкового позову, тобто якщо підприємство припиняє свою діяльність, то інвесторам припадає та його частка, що залишається після погашення заборгованостей. Сума активів підприємства не може бути більшою або меншою суми зобов'язань підприємства та його капіталу.

Збільшення капіталу за звітний період є доходами підприємства,