Облік у зарубіжних країнах

У країнах, що здійснюють облік за англоамериканською системою, наявність національного плану рахунків не обов'язкова, кожна фірма розробляє свій робочий план рахунків, який будується на загальновстановлених принципах, що сприяють складанню фінансової звітності.

Бухгалтерський рахунок — основна одиниця накопичення й зберігання інформації у бухгалтерському обліку, він є основним елементом системи рахунків.

Записи на рахунках можуть здійснюватись у залежності від характеру об'єктів, що підлягають обліку.

За змістом рахунки класифікуються на:

• Матеріальні (речові).
• Персональні (особисті).
• Номінальні (результатні) — рахунки витрат та доходів.

Існують рахунки, які відображаються в балансі — капіталізовані, та такі, що служать основою для складання звіту про прибутки та збитки — некапіталізовані.

До матеріальних належать рахунки, що відображають активи підприємства, такі як основні засоби, товарноматеріальні запаси, грошові кошти, до речі, на рахунку “Гроші”, або “Готівкові кошти”, або “Грошові кошти” відображаються грошові кошти фірми незалежно від того, готівка це чи гроші на банківських рахунках.

На рахунках, що об'єднані в групу “персональні”, відображається дебіторська та кредиторська заборгованість, їх називають, як правило, “Рахунки до отримання” та “Рахунки до сплати”. Для більш детального обліку заборгованостей підприємства традиційно ведуть окремі бухгалтерські рахунки для кожного клієнта, що є одним із пояснень того, що бухгалтерські книги мають значно більшу кількість бухгалтерських рахунків, ніж є бухгалтерських статей у балансі.

Рахунок “Доходи” відображає збільшення прибутку підприємства, а рахунок “Витрати” показує зменшення прибутку. Прибуток за певний період відображається на результатному рахунку “Нерозподілений прибуток”.

Суми прибутку заносяться на цей рахунок унаслідок журнальних записів, і називається цей процес “закриття рахунків”. В окремих країнах ведуть рахунок “Прибуток. Усього”, що до певної міри відповідає рахунку “Фінансові результати” в українській системі рахівництва.

У результаті закриття рахунки “Доход”, “Витрати” “Прибуток. Усього” мають нульовий залишок, тому вони ще називаються тимчасовими рахунками.

Традиційно фірми показують свої доходи та витрати в розрізі окремих рахунків, тому вони мають назви “Доходи від реалізації продукції”, “Доходи від наданих послуг”, “Витрати на зарплату”, “Витрати на страховку” “Експлуатаційні витрати” тощо.

Першим етапом бухгалтерського обліку є збір первинної інформації про кожну операцію на підприємстві. Добре організована система збору має істотне значення, від її оперативності залежить якість інформації на виході з облікової системи.

Реєстрація та зберігання первинної інформації здійснюється в три етапи:

1. складання первинного документа на кожну господарську операцію;
2. аналіз кожної господарської операції;
3. запис економічних наслідків кожної операції у хронологічному порядку.

Обліковому працівникові необхідно бути обізнаними з деякими особливостями, що склалися у світовій практиці щодо оформлення бухгалтерських записів:

1. Записи цифр. При записі цифр на нерозграфленому аркуші для виділення тисяч використовуються коми, а для десятих — крапки.
2. Знак грошової одиниці (доларів, фунтів, євро та ін.) ставиться перед числом. Наприклад, число 5875,96 дол. відповідно до зарубіжної практики буде записане $5,875.96. Коли використовуються розграфлені бланки, коми та крапки не обов'язкові.
3. Виділення підсумків. Число, після якого вказується підсумок, підкреслюється однією лінією. Це вказує, що наступне за підкресленим числом є результатом додавання або віднімання. Кінцевий підсумок підкреслюється двома лініями.
4. Позначення грошових одиниць у таблицях. Грошова одиниця позначається перед першою сумою в кожній колонці, а також перед останньою підсумковою сумою.

Позначення грошової одиниці не використовується в регістрах бухгалтерського обліку — Журналах та Головній книзі.

Для складання бухгалтерських проводок використовуються терміни, звичні для українського бухгалтера:

Ліва сторона рахунку називається “Дебет”, права сторона — “Кредит”. Існують рахунки для відображення засобів підприємства — так звані активні рахунки, бо розміщені в лівій частині балансу, та пасивні рахунки — рахунки зобов'язань та капіталу, що розміщуються у правій частині балансу.

Відомості про кожну операцію заносяться в Журнал.

Журнал — це бухгалтерський реєстр початкового запису. Процедура опису операції у Журналі називається протоколювання або журналізація.

Існує декілька видів Журналів. Вибір певного з них залежить від обсягу й характеру господарських операцій підприємства.

Правила заповнення Журналу:

• Сторінки Журналу нумеруються.
• На початку кожної сторінки Журналу в колонці “Дата” записується рік.
• Після року вказується місяць. Наступний запис місяця на сторінці здійснюється тільки після його зміни.
• Назву рахунку, що дебетується, вказують відразу після дати із самого початку рядка в колонці “Назви рахунків і пояснення”.
• Назву кредитованого рахунку розміщують під назвою дебетованого рахунку із зміщенням вправо.
• Коротке пояснення починається на наступному після кредитованого рахунка рядку. В ньому має бути посилання на первинний документ.
• Після кожної операції повинен залишатись вільний рядок. Його наявність виділяє в окремий блок кожну операцію і полегшує читання Журналу.

Запис у Журналі — це спосіб аналізу, реєстрації та зберігання інформації про господарські операції, що відбулися на підприємстві.

Деякі невеликі підприємства можуть складати баланс на кінець кожного дня. Наприклад, об'єктом обліку є власне діло.

Компанія “XPANDA”, одноосібним власником якої є пан Petroff, розпочала свою діяльність 2 січня 200Х року, коли пан Petroff відкрив рахунок у відділенні банку ASBA і вніс на рахунок кошти в сумі $20,000.

Для дотримання принципу облікової одиниці та формули балансу, компанія “XPANDA”, на кінець дня 2 січня має капітал