Облік у зарубіжних країнах

Придбавши облігації, покупець стає кредитором компаніїемітента і за вкладання коштів у розвиток іншого підприємства отримує доход у вигляді процентів.

Придбавши депозитний сертифікат, фірма інвестує банк і заробляє на цьому прибуток, який залежить від терміну та суми інвестицій.

Придбання акцій та облігацій можна розглядати як довгострокові інвестиції, але головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора — на який час він бажає володіти цими паперами.

Щоб інвестиції можна було класифікувати як короткострокові, вони повинні відповідати двом вимогам: 

• вільно обертатися на ринку; 
• мати короткостроковий період дієздатності.

Вільно обертатися на ринку означає, що цінні папери в будьякий час можуть бути перетворені на гроші або обмінені на щось інше, що у свою чергу може вільно перетворитися на гроші.

Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати в балансі:

• або за ринковою вартістю;
• або нижчою з двох оцінок — за собівартістю чи ринковою вартістю.

Короткострокові інвестиції, відповідно до принципу собівартості, первісно відображаються в обліку за вартістю придбання, яка включає у себе ринкову ціну плюс усі витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів.

Наприклад, придбання 1000 акцій компанії VERBATIM за $45,000 слід відобразити в обліку таким чином :

Короткострокові інвестиції (1000  $45) 45,000.

Грошові кошти 45,000.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується. Якщо 31.12.200Х р. акції компанії VERBATIM котирувались на біржі по $48, в балансі компанії, що здійснила короткострокові вкладення першого травня, вони будуть відображені в сумі $45,000.

При отриманні доходу у вигляді дивідендів господарська операція відображається наступним чином:

Грошові кошти (1000  $0,50) 500.

Доход від короткострокових інвестицій 500.

Припустимо, що на кінець року акції компанії VERBATIM котируються на фондовому ринку по $40, що менше, ніж вартість їх придбання, згідно з правилом нижчої вартості, в обліку повинен бути відображений нереалізований збиток у сумі $5,000.

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 5,000.

Короткострокові інвестиції 5,000.

Зменшення вартості короткострокових інвестицій повинно знайти своє відображення у фінансовій звітності компанії.

Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

Фірма може володіти акціями декількох компаній і тоді вони розглядаються як інвестиційний портфель акцій. Коли поточна ринкова вартість цих акцій стає нижчою, ніж вартість придбання, падіння вартості акцій відображається в обліку як позареалізаційні збитки.

Компанія FORTUNE 

Оцінка портфеля акцій станом на 31.12.200Х р.

Ринкові цінні папериВартість придбання акційПоточна ринкова вартість

Акції компанії PIRAMIDA$56 000$57 000

Акції компанії ARDO117 000124 000

Акції компанії ATLANT80 00055 000

Вартість інвестиційного портфеля$253 000$236 000

 

За правилом нижчої оцінки короткострокові інвестиції необхідно зменшити на суму $17000, здійснюючи запис:

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 17,000.

Зменшення поточної ринкової вартості 

короткострокових фінансових інвестицій 17,000.

Володіючи, наприклад, казначейськими векселями чи векселями інших компаній, фірма розглядає їх як портфель боргових зобов'язань.

До фінансових вкладень в боргові зобов'язання правило нижчої вартості не застосовується, вони облічуються по вартості їх придбання.

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська заборгованість. Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість може існувати у вигляді короткострокової чи довгострокової.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Грошові знижки застосовуються з метою збільшення обсягів реалізації та стимулювання покупців до оперативних розрахунків, а також зменшення сумнівних боргів. Визнається дебіторська заборгованість разом із визнанням доходу.

Торговельна заборгованість виникає в ході звичайної операційної діяльності фірми, яка полягає у продажу товарів чи послуг у кредит.

Торговельна дебіторська заборгованість включає в себе рахунки до отримання і векселі, отримані по торговій діяльності компанії.

Продаючи товар у кредит, фірма не розраховує на те, що дебіторська заборгованість буде безнадійною, і може пройти рік, перш ніж борг буде визнаний безнадійним. Наявність безнадійного боргу призводить до втрати частини виручки від продажу і вимагає зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках та відповідного зменшення прибутку компанії. Витрати по такій дебіторській заборгованості компанії прогнозують, і в кінці облікового періоду відображають на рахунку “Витрати на сумнівні борги”.

Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної дебіторської заборгованості були визнані у тому звітному періоді, коли відбувся продаж.

Для дотримання принципу погодженості, із метою оцінки витрат на сумнівну заборгованість, застосовується метод резервів на сумнівну заборгованість.

Резерв сумнівних боргів є контррахунком до рахунків до отримання, він регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Створення такого резерву в бухгалтерському обліку відображається записом:

Витрати на сумнівні борги 5,000

Резерв сумнівних боргів 5,000.

Списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву і не скорочує загальну вартість активів. Списання безнадійного боргу здійснюється в тому випадку коли компанія вирішила, що сподіватися на отримання певної суми боргу вже марно.

 

 

 

 

 

Методи оцінки витрат на сумнівні борги