Облік заробітної плати

16 липня 1999 року Верховною Радою України було прийнято Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який набув чинності з 1 січня 2000 р. З цієї дати також почалося застосування положень (стандартів) бухгалтерського обміну та Плану рахунків.

Потрібно зазначити, що головним нормативним документом у системі регулювання бухгалтерського обліку Закон назвав положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які мають затверджуватися Міністерством Фінансів України. На сьогодні затверджено 32 положення (стандарт) бухгалтерського обліку та у такому самому статусі Примітки до річної фінансової звітності.

Конкретика подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку, закріплена в статі 9 Закону, безпосередньо викладена в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку.

У статті 4 Закону перераховано основні принципи бухгалтерського обліку, яки знайшли втілення у нормативно-методичній базі і застосування в практичній бухгалтерії.

Вперше безпосередньо законом визначено обсяг річної фінансової звітності для суб'єктів підприємницької діяльності в складі Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про рух власного капіталу, Приміток (додатку) до річного звіту. Квартальний звіт обмежено Балансом і Звітом про фінансові результати.

Скорочена за кількістю показників фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка складається з Балансу і Звіту про фінансові результати.

Важливим інструментом гармонізації національної системи бухгалтерського обліку з міжнародними стандартами є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій та інструкція про його застосування.

Головна мета плану рахунків – забезпечення інформацією, потрібною для спостереження за діяльністю підприємства і прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності. Структура нового плану рахунків узгоджена зі Структурою балансу і Звіту про фінансові результати, яка встановлена відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

План рахунків складається з синтетичних рахунків, з яких близько 70 застосовуються у більшості галузей і видів економічної діяльності.

Разом з запровадженням реформованої системи бухгалтерського обліку підвищилась роль і місце обліково-економічної служби у забезпеченні ефективної фінансово-господарської діяльності, адже вміло розробляючи й застосовуючи елементи облікової політики на підприємстві, можна в конкретній кон'юнктурно-господарській ситуації досягти більше прийнятних результатів.

Це одночасно накладає на цих фахівців відповідальність за вміле і правильнее застосування П(с)БО.

Чітка побудова бухгалтерського обліку відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській фінансовій діяльності підприємств, у системи оподаткування, у складанні балансу, фінансової звітності.

 

 

Розвиток форм бухгалтерського обліку відбувається шляхом розширення аналітичності, посилення оперативності облікової інформації та підвищення контрольних функцій обліку. Активна роль у цьому належить обчислювальній техніці, яка докорінно змінює технологічний процес обліково-аналітичної роботи, створює умови для використання принципово нових облікових регістрів. На даному етапі розвитку бухгалтерського обліку в Україні важливе місце займає автоматизація збирання й обробки облікової інформації. Завдання автоматизації - підвищення якості роботи як бухгалтерів зокрема, так і всієї бухгалтерії в цілому. Звичайно, найбільша кількість помилок в обліку при паперовій технології виникає на етапі перенесення даних з одного регістру в іншій, а також при складанні різноманітних довідок і звітів. Використання автоматизованого обліку дає змогу повністю убезпечитися від подібних помилок, оскільки, як правило, при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, всі інші формуються автоматично, і ризик помилки при перенесенні даних між регістрами дорівнює нулю. В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярні серед яких - "Парус", "Фінанси без проблем", "1С - Бухгалтерія", "Fin Expert" та ін.

Організація самостійно обирає форми та методи бухгалтерського обліку виходячи з обє`му облікових робіт, наявності обчислювальної техніки та інших умов. Вони можуть не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти свої, зараховуючи форми бухгалтерських реєстрів, програму реєстрації та обробки інформації. Разом з тим вони повинні дотримуватись загальних методологічних принципів, встановлених в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

З переходом до прогресивних форм обліку кардинально змінюється характер та зміст бухгалтерської роботи, скорочується питома вага технічних процесів, заснованих на ручній праці. Головним для облікового персоналу стають функції організаторів процесу обробки економічної інформації.

Спосіб обробки господарських операцій при ведені бухгалтерського обліку чинить істотний вплив на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які потрібно враховувати при оцінці умов та процедур контролю.

Нижче показані відмінності комп'ютерної обробки даних від неавтоматизованої.

-Комп'ютерна обробка припускає використання одних і тих команд при виконанні ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що практично виключає появу випадкових помилок, зазвичай присутніх ручній обробці. Напроти, програмні помилки приводять до неправильній обробки всіх ідентичних операцій при однакових умовах.

-Комп'ютерна система може здійснювати безліч процедур внутрішнього контролю, які в неавтоматизованих системах виконують різні спеціалісти. Така ситуація залишає спеціалістам, що мають доступ до комп'ютеру, можливість втручання в інші функції. В підсумку комп'ютерні системи можуть вимагати введення додаткових мір для підтримки контролю на необхідному рівні, який в неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До подібних мір може відноситись система паролів,