Оцінка економічної ефективності системи електропостачання промислового підприємства

Випуск коксу на АКХЗ забезпечують 9 коксових батарей у складі чотирьох коксових цехів загальною проектною потужністю 6,87 млн. тонн коксу валового 6% вологості на рік.

Коксові цехи обладнані установками сухого (УСТК) і мокрого гасіння коксу (крім коксового цеху № 4, де застосовується в роботі тільки УСТК). Гасіння коксу за допомогою інертного газу (сухий метод) є прогресивною екологічною технологією, і АКХЗ є першим і одним з двох коксохімічних підприємств України, на якому вона застосовується.

Шість цехів АКХЗ забезпечують виробництво хімічної продукції з кам'яновугільної смоли і коксового газу, що виділяються при коксуванні вугільної шихти. Це два цеху уловлювання хімічних продуктів, два цехи серооочісткі (очищення коксового газу від сірководню), а також Смолоперегонний і пекококсовий цехи.

Очищений коксовий газ (після вилучення з нього ряду хімічних речовин в хімічних цехах заводу) використовується для обігріву коксових батарей, на теплоелектроцентралі (ТЕЦ) для виробництва електроенергії, тепла і технологічної пари на виробничі потреби заводу, а також ряд дрібніших споживачів. Для виробництва пари та електроенергії на АКХЗ використовується також теплова енергія розжареного коксу, яка утилізується на установках сухого гасіння коксу (УСТК).

Авдіївський коксохімічний завод повністю забезпечує себе необхідними енергоносіями. Політика ПАТ «АКХЗ» в області енергозбереження заснована на підвищенні ефективності технологічних процесів виробництва і споживання енергоресурсів.

У технологічному процесі виробництва застосовується кілька видів енергоносіїв це коксовий газ, водяну пару високого, середнього та низького тиску і електроенергія.

В якості основного енергоносія при виробництві продукції використовується коксовий газ. Заводська ТЕЦ, спалюючи в топках парових котлів коксовий газ, виробляє технологічний пар для потреб виробництва, а також електроенергію. Крім того, коксовий газ використовується як паливо для теплообмінних процесів в хімічних цехах заводу, для сушки вугільного флотоконцентрата на вуглезбагачувальної фабриці (УОФ), обігріву гаражів розморожування вугілля в зимовий час, підігріву води у водогрійних котлах ТЕЦ для забезпечення гарячим водопостачанням заводу і міста Авдіївки .До складу допоміжних цехів АКХЗ входять структурні підрозділи з контролю якості сировини, продукції і процесів виробництва, ремонту та обслуговування коксохімічного та енергетичного обладнання, забезпечення енергоресурсами і транспортом.[3]

 

1)Специфіка ринку

Наявність надлишкових для українського ринку потужностей при слабкому попиті на українську продукцію з боку експортного ринку; брак коксівного вугілля, відсутність дешевої транспортної інфраструктури – головні камені спотикання вітчизняної коксохімії.

В умовах жорсткої конкуренції на експортних ринках з боку російських та китайських виробників коксу, надлишкові потужності українських коксохімів призводять до ще більшої їх залежності від внутрішнього попиту. Висока собівартість українського коксу обмежує попит з боку інших галузей і замикається, в основному, на металургії. Неоднорідне розподілення сталеливарних комбінатів і коксових заводів між українськими фінансовими групами при гострому дефіциті якісного коксівного вугілля приводить до парадоксу, коли наявність надлишкових коксових потужностей практично виключає можливість задоволення потреб українських меткомбінатів за рахунок внутрішнього виробництва.

Тоді як «коксові» активи залишаються відносно дешевими, придбання коксівного заводу зовсім не вирішує всіх проблем з постачаннями коксу для виробника сталі. Основні складності для виробників коксу пов’язані з постачаннями коксівного вугілля. У 2006 р. дефіцит вугілля для коксування оцінювався на рівні 8 млн т (імпортовано понад 7,7 млн т), в 2007 р. – 1011 млн т (імпортовано близько 10,5 млн т).

Необхідність імпорту зумовлена не просто нестачею товарного обсягу, але й принциповим браком в Україні спеціальних сортів вугілля, необхідних для виробництва коксу. Відсутність портів для суден водотоннажністю понад 150 тис. т, неготовність транспортної інфраструктури сприяли тому, що ці сорти імпортувалися до 2006 р. винятково з Росії. Дефіцит коксівного вугілля в РФ підштовхнув українських металургів до розширення географії поставок. В 2007 р. до України було імпортовано близько 8% коксівного вугілля із США і Австралії, близько 14% – з Казахстану. [4]

Таблиця 3.1. Ступінь концентрації продукції, що випускається, 2007 р.

 

2) Оцінка власних можливостей підприємства

Ринкове положення заводу, велика частка виробництва в загальному обсязі дозволяє підприємству утримувати вигідну конкурентоспроможну позицію. Шляхи виходу на закордонні ринки сприяють кращому збуту продукції. Але перешкоди на етапі виробництва суттєво впливають на процес надходження якісної готової продукції до споживача.

 

3) Питання маркетингу, пов'язані з розробкою його стратегії і тактики

Головний принцип роботи підприємства – це задоволення споживача, яке підтримується за допомогою випуску продукції високої якості, а також постійним вивченням вимог споживача.

 

3.2 Розробка і аналіз балансу електричної енергії і структури електроспоживання

Річна витрата активної електроенергії по iтому підрозділу

 

де

• витрата активної енергії на технологічні та інші цілі, кВт•год/рік;
• коефіцієнт різночасності максимуму (0,9);
• розрахункове активне низьковольтне електричне навантаження підрозділу, кВт;
• розрахункове активне високовольтне електричне навантаження підрозділу, кВт;
• число годин використання максимуму активного навантаження підприємства, год/рік.

де

• витрата активної енергії на освітлювальні цілі, кВт•год/рік;
• розрахункове активне освітлювальне навантаження підрозділу, кВт;
• число годин використання максимуму освітлювального навантаження (для внутрішнього робочого освітлення підприємства –  ; для зовнішнього