Оцінка та корекція спеціальної підготовленості юних лижниць-гонщиць на етапах річного циклу

У групах із загальним підходом до тренувань на першому етапі підготовчого періоду динаміка змін показників спеціальної підготовленості була повільнішою, а по окремим показникам навіть негативною: від -3,4 до 8,2%. На другому етапі підготовчого періоду динаміка змін була дещо вищою, але теж не завжди позитивною: у вихованок училища − від -9,8 до 10,3%, та у студенток − від 1,8 до 15,0%. 

Важливо й те, що високі темпи приросту окремих показників не завжди забезпечували необхідну гармонійність у структурі спеціальної підготовленості цих груп піддослідних (рис. 3).

Найбільш суттєво змінювалась структура спеціальної підготовленості у спортсменок першої групи. Якщо при першому обстеженні 47% осіб мали знижені показники, то вже на початку спеціально-підготовчого етапу всі лижниці (100%) мали їх рівномірний розвиток, а наприкінці етапу − підвищений рівень показників спеціальної підготовленості. 

Лижниці другої експериментальної групи прогресували не так стрімко і не завжди позитивно. 

За загально-підготовчий етап 18% спортсменок, що мали знижені показники підготовленості, перемістилися у підгрупу із рівномірним розвитком показників. Але подальшій характер тренувальних навантажень не дозволив більшості лижниць, що мали підвищений рівень показників тренованості, зберегти свій рівень підготовленості. Якщо на початку спеціально-підготовчого етапу таких спортсменок було 82%, то наприкінці етапу − лише 18%. Всі інші перейшли до підгрупи, яка характеризується рівномірною структурою підготовленості. У спортсменок, що входили до третьої групи, найбільш вдалим виявився загально-підготовчий етап: 57% лижниць покращили стан підготовленості й всі стали характеризуватися її рівномірною структурою. На спеціально-підготовчому етапі 86% із них продовжували сильнішати й перейшли у підгрупу із підвищеним рівнем показників. Але 14% лижниць не зуміли зберегти свої досягнення і знову опинилися у підгрупі зі зниженими показниками відносно до віково-кваліфікаційних нормативів.

У лижниць четвертої групи прогресування за загально-підготовчий період було незначним. За цей час лише одній спортсменці вдалося покращити структуру підготовленості і перейти до підгрупи із рівномірним розвитком показників. Дещо кращим видався спеціально-підготовчий етап: 46% лижниць увійшли до підгрупи із підвищеним розвитком показників спеціальної підготовленості. Втім дуже велика кількість осіб − 54% так і не змогли покращити стан своєї підготовленості і відповідали показникам підгрупи із зниженим рівнем спеціальної фізичної підготовленості.

Результати змагальної діяльності першої та третьої експериментальних груп свідчать про відсутність достовірних розбіжностей між ними у шістьох гонках. Лише у двох гонках − на п’ять кілометрів класичним та вільним стилями, які проводилися наприкінці змагального періоду − відмінності між групами є статистично достовірними (p<0,05). Одначе, переваги першої групи проявляються не лише у рівні спортивних результатів, а ще й у більшій їх щільності. Скоріш за все, це є наслідком більш однорідною за структурою підготовленості складу першої групи. 

Підсумки експерименту свідчать, що програма підготовки лижниць, що поєднує комплексний та диференційований розвиток фізичних якостей, дозволяє отримати вищий тренувальний ефект, ніж просто механічне збільшення кількості тренувальних занять та навантажень. Переваги цієї методики проявляються у:

−позитивній динаміці показників спеціальної підготованості, 

−досягненні більшістю спортсменок моделей підготованості, що характеризується рівномірним або підвищеним рівнем розвитку показників,

−високому рівні та щільності спортивних результатів продовж всього змагального періоду. 

Дані множинного дисперсійного аналізу дозволили виявити вплив окремих факторів на темпи змін показників спеціальної підготовленості юних лижниць-гонщиць на загально-підготовчому етапі річного циклу тренувань. Серед чинників, що впливають на темпи приросту показників спеціальної підготовленості лижниць-гонщиць, головними є:

1.Режим занять, параметри тренувальних програм та здатність спортсменів їх виконувати (чинник «тренувальна група»). Передусім, цей фактор зумовлює підвищення життєвої ємності легень і різних видів витривалості спортсменок – загальну, спеціальну та силову.

2.Природні вікові морфо-функціональні зміни структур і функцій організму (чинник «вікова група»), які обумовлюють прогрес у фізичній працездатності та відносній силі. Крім того, вони впливають на кількість циклів при імітації відрізків 6х150 м поперемінним двокроковим ходом та на довжину «кроку».

3.Темпи біологічного розвитку та схильність до прогресу в обраному виді спорту (чинник «відповідність кваліфікаційним нормативам»). Вони обумовлюють зміни у ваго-ростовому індексі та фізичній працездатності.

4.Відповідність системи тренувань реальним можливостям конкретного спортсмена з урахуванням його сильних і слабких якостей (чинник «типологічна група») впливає на загальну, спеціальну та силову витривалість − тобто на більш проблемні компоненти підготовленості.

Всі ці чинники діють одночасно, підсилюючи дію один одного, або ослаблюючи її. Сукупність перших трьох із них є визначальними для позитивної динаміки показників спеціальної підготовленості досліджуваного контингенту юних лижниць-гонщиць. Четвертий чинник («типологічна група») збільшує дію першого − чинник «тренувальна група». Як наслідок, педагогічний акцент у розвитку фізичних якостей, який співпадає із сприятливим сенситивним періодом та головними задачами етапу підготовки, дає найвищий та стійкий ефект. Якщо спрямованість тренувальних навантажень на «підтягування» слабо розвинутих фізичних якостей не збігається із спрямуванням хоча б одного із цих етапів, характер реакції пристосування виявляється більш слабким та не досить стійким.

Шостий розділ «Обговорення результатів дослідження» присвячений аналізу отриманих результатів з погляду їх новизни, зіставленню їх з опублікованими науковими працями інших авторів, які узгоджуються з положеннями сучасної теорії управління підготовкою висококваліфікованих спортсменів (Л.П. Матвєєв, 1977-1999; В.М. Платонов, 1984-1999; Ю.В. Верхошанський, 1985-1991;