Оперативне лікування та поетапна реабілітація жінок дітородного віку з опущенням та випадінням внутрішніх геніталій

Клініко-лабораторні дані, отримані при обстеженні жінок, підлягали статистичній обробці з обчисленням середніх величин і помилок (М±m), показника вірогідності різниць (Р). Різниці визнавалися вірогідними при Р<0, 05 за методом Стьюдента-Фішера [Бейли Н., 1964].

У обстежених нами хворих жінок (105) проводились 2 види операцій:

1. Піхвові операції:

а) пластика стінок піхви, зміцнення фасції і сфінктера сечового міхура, леваторопластика (основна група – 6, контрольна – 2),

б) зміцнення фасції сечового міхура, формування сфінктера ануса, пластики стінок піхви, леваторопластика (основна група – 3)

в) ампутація шийки маки, пластика стінок піхви (основна група – 15, контрольна – 5).

2. Комбіновані операції:

а) пластика стінок піхви і лапаратомія з заочеревинною фіксацією круглих зв’язок матки до апоневрозу передньої черевної стінки (основна група – 36, контрольна – 6)

б) пластика стінок піхви і лапаротомія з заочеревною фіксацією культі шийки матки до апоневрозу передньої черевної стінки (основна група – 25, контрольна – 7).

У жінок дітородного віку з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів застосовувалися піхвові і комбіновані пластичні операції у наших модифікаціях.

При опущенні внутрішніх статевих органів проводились піхвові пластичні операції – пластика стінок піхви, зміцнення фасції і сфінктера сечового міхура капроновими лігатурами (3). Леваторопластика підкріплювалась капроновими лігатурами (3).

При випадінні внутрішніх статевих органів операція проводилась у два етапи. Перший етап – пластика стінок піхви, зміцнення фасції і сфінктера сечового міхура і леваторопластика.

Другий етап – абдомінальний. Після розтину черевної порожнини та надпіхвової ампутації матки по звичайній методиці культя шийки матки формувалась окремими кетгутовими лігатурами, а потім за допомогою двох капронових лігатур фіксувалась до апоневрозу передньої черевної стінки заочеревинно за рахунок листків широких і круглих зв’язок матки та пристіночної очеревини.

При збереженні тіла матки застосовувалась заочеревинна фіксація круглих зв’язок двома капроновими лігатурами до апоневрозу передньої черевної стінки, за рахунок парієтальної очеревини.

Таким чином, обстежені жінки відповідних груп отримали оперативне лікування у вигляді піхвових і комбінованих пластичних операцій, спрямованих на відновлення порушених топографо-анатомічних взаємовідношень між статевими і сусідніми органами та усунення факторів, що впливають на формування пролапсу геніталій і його ускладнення.

Результати досліджень та їх обговорення

Реовазографія м'язів тазового дна у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх геніталій.

На підставі проведених досліджень отримані такі результати.

За даними реовазограм у жінок (105) з пролапсом внутрішніх геніталій спостерігається асиметричний характер амплітуди, що виявлялось більш

низькими хвилями у лівому відведенні, ніж у правому. Форма у всіх частинах хвилі була випукла.

У жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів відмічено збільшення амплітуди хвилі з 0, 36*0, 003 Ом справа і 0, 35*0, 002 Ом зліва до 0, 85*0, 01 Ом справа й 0, 72*0, 01 Ом зліва (р<0, 05) і асиметрія (зліва менша, ніж справа). Це пояснюється тим, що порушена скоротлива функція м’язів тазового дна і промежини, та їх нерівномірним скороченням. За даними таблиці 2 відмічена тенденція до збільшення тривалості анакроти до 0, 22*0, 02 сек справа і катакроти до 0, 48*0, 04 сек зліва, проти 0, 16±0, 01 сек (анакрота справа) та 0, 43±0, 02 (катакрота зліва) у здорових жінок. Це означає, що порушені приток та відток крові до м‘язів тазового дна і промежини. При цьому спостерігається також збільшення тривалості хвилі 0, 93*0, 05 сек у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів проти 0, 79*0, 01 сек у здорових жінок.

 

Таблиця 2

Середні реографічні показники м’язів тазового дна у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів до операції

Примітки: * – різниці статистично достовірні (p<0, 05) у порівнянні зі здоровими жінками; анакрота (а) – приток крові до тазового дна та промежини; Катакрота (к) – відток крові; Амплітуда хвилі – скорочення м’язів тазового дна та промежини

 

При порівнянні показників реовазограми у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів з реограмами здорових жінок виявлені чіткі зміни гемодинаміки м’язів тазового дна, що були підтверджені і під час операції (варикозне розширення вен тазового дна).

Результати реографічних досліджень у післяопераційному періоді у жінок, що отримали лікування за нашою методикою, і жінок, що отримали традиційне лікування (контрольна група) представлені на мал. 2 і в таблиці 3.

У жінок у післяопераційному періоді реовазограми (мал. 2) мають симетричний характер. У жінок, що отримали у післяопераційному періоді комплекс реабілітаційних немедикаментозних заходів, спостерігалося зниження амплітуди хвиль, які наближалися до показників здорових жінок, на відміну від амплітуди хвиль у жінок, що отримали традиційну терапію. У жінок, що отримали традиційну терапію, відмічено збільшення амплітуди хвилі. У жінок основної групи зберігалася асиметрія між лівим та правим відведеннями.

Дані таблиці 3 свідчать про поліпшення показників реографії м’язів