Організація бухгалтерського обліку та аналіз дебіторської заборгованості на ПАТ "Плазматек"

Розглянемо специфіку управління дебіторською заборгованістю за національними та американськими стандартами з урахуванням особливостей обліку даного активу підприємств з питань класифікації, методів оцінки реальної вартості, доцільності, можливості та об'єктів нарахування резерву сумнівних боргів. Валідність зіставлення та порівнянність інформації про дебіторську заборгованість за наведеними стандартами бухгалтерського обліку. За GAAP значна увага приділена такій статті балансу як зобов'язання, що є другим важливим елементом фінансової звітності після активів. Правильна оцінка і відображення зобов'язань принципово важливі, оскільки третій елемент фінансової звітності – власний капітал – визначається як різниця між активами і зобов'язаннями підприємства. Коректна класифікація зобов'язань також має велике значення для користувачів фінансової звітності. Згідно з GAAP дебіторська заборгованість розглядається в якості зобов'язання різних контрагентів перед підприємством, що значно ширше національного визначення конкретно заборгованості, що представляють собою наступні формулювання:

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторську заборгованість підприємства зазвичай поділяють на торгівельну, що виникла в результаті операцій з продажу продукції, товарів, послуг, і неторгівельну, що виникла в результаті інших 165 операцій. До першого типу дебіторської заборгованості належать рахунки до отримання – звичайна заборгованість покупців за придбану продукцію, і векселі до отримання – заборгованість покупців, оформлена письмовим зобов'язанням сплатити рахунок.

Прикладами другого типу дебіторської заборгованості є векселі до отримання, що виникли в результаті неторгових операцій, відсотки до отримання, дивіденди до отримання, аванси, видані працівникам підприємства, і т. п. У балансі торгова та неторгова дебіторська заборгованість мають бути представлені окремо. З точки зору зобов'язання дебіторська заборгованість класифікується за порядком її відображення у звітності як поточна (current liabilities) та непоточна (non-current liabilities). Зазвичай дебіторська заборгованість відноситься до поточних активів підприємства, погашення яких імовірно потребують використання поточних активів або створення нових короткострокових зобов'язань, однак, якщо період її погашення становить більше одного року (операційного циклу), вона класифікується як непоточні активи (всі інші).

Згідно з американськими стандартами можна виділити наступні групи поточних зобов'язань:  зобов'язання, пов'язані з веденням операцій протягом операційного циклу (заборгованість з оплати придбаної сировини, матеріалів або товарів для ведення господарської діяльності, отримані аванси, нарахування заробітної плати, орендної плати, податків тощо) ;  зобов'язання, погашення яких передбачається протягом 12 місяців з дати складання балансу (короткострокова заборгованість за необоротними активами, що здобувається, частина довгострокових зобов'язань, термін погашення яких настає протягом 12 місяців з дати складання балансу, і т. д.) ;  оціночні або нараховуються суми, які ймовірно будуть потрібні для погашення витрат протягом року по відомим зобов'язаннями (наприклад, що нараховується бонус, нарахування компенсації за відпустку та ін.). Як зазначалося раніше, у національних стандартах вся різноманіть даного виду заборгованостей зводиться до поточної та довгострокової з більш вузьким їх означенням.

В цьому місці співставлення балансів, складених за різними правилами складання звітності, виникає проблема через розрізненість класифікацій за 166 рівнями поглиблення та обширності, і як наслідок розміщення за розділами у головному звіті підприємства. Зважаючи на відсутність єдиного встановленого плану рахунків в США різні компанії використовують різні уніфіковані системи рахівництва або складають їх самостійно для внутрішнього використання.

Як приклад, для обліку дебіторської заборгованості виділимо рахунки професійного плану рахунків обліку однієї з компаній:

0020. Рахунки до отримання

0040. Інші дебітори

0060. Резерви безнадійних боргів покупців

0150. Внутрішньогрупові рахунки до отримання.

Проблема оцінки дебіторської заборгованості по рахунках виникає при складанні фінансової звітності. Через невизначеність, пов'язану з оплатою дебіторської заборгованості, в балансі вона оцінюється з певною мірою обережності – за чистою вартістю реалізації, формування якої досягається зменшенням на суму створеного резерву сумнівних боргів, що співпадає з П (С) БО як за необхідністю та наявністю такого поняття, так і за змістовністю визначення чистої реалізаційної вартості – сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів[7].

Для визначення чистої вартості реалізації величина дебіторської заборгованості повинна бути зменшена на суму резерву (знижки) за сумнівними (безнадійними) боргами. Відзначимо, що рахунок резерву по сумнівних боргах є контррахунком до рахунку «Рахунки до отримання» і служить для коректної оцінки дебіторської заборгованості по рахунках. Величина резерву визначається на кінець звітного періоду, і його відображення в обліку являє собою коригувальну проводку (оціночне коригування). У балансі резерв віднімається від величини рахунків до отримання, таким чином, у валюту балансу включається тільки чиста вартість реалізації дебіторської заборгованості.

Принцип визначення величини резерву та його використання в цілях занесення достовірної інформації до головного фінансового звіту підприємства прийнятий і в національних стандартах. Кількість методів визначення величини резерву сумнівних боргів співпадає за аналізованими стандартами – їх є два. Згідно з 167 американською практикою обліку величина резерву по сумнівних боргах може бути