Організація бухгалтерського обліку та аналіз дебіторської заборгованості на ПАТ "Плазматек"

Основоположною відмінністю в виявленні розміру резерву сумнівних боргів за GAAP та П (С) БО є широта застосування коригувальних коефіцієнтів, що проявляється в його використанні у першому випадку в усіх способах розрахунку, а в другому – лише в одному – 2. 1. За способом визначення резерву сумнівних боргів методи 1. 2 та 2. 2 співпадають: розрахунок виконується шляхом множення залишку дебіторської заборгованості на кінець поточного періоду на корегувальний коефіцієнт, проте в GAAP такою величиною є відсоток можливої несплати, а в П (С) БО – коефіцієнт сумнівності, що розраховується за методом визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході та методом класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення. При чому це не єдина відмінність, оскільки базою застосування коефіцієнту сумнівності є поточна дебіторська заборгованість кожної групи класифікації за строками непогашення, а для відсотків можливої несплати – сумнівна та поточна в розрізі покупців на базах величини продажів за звітний період та величини дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду відповідно. Спільним є принцип класифікації дебіторської заборгованості та встановлення відповідних розмірів корегувальних коефіцієнтів для кожної групи, але відмінність заключається в тому, що в рамках GAAP для застосування відсотка можливої несплати її поділяють за продажами окремим покупцям, а в П (С) БО – за строками її непогашення для визначення коефіцієнта сумнівності за однойменною класифікаційною ознакою[14]. Відсоток можливої несплати являє собою найкращу оцінку менеджерами підприємства можливої величини рахунків, які не будуть оплачені покупцями, виходячи з минулого досвіду (частка неоплачених рахунків у загальній величині дебіторської заборгованості покупців минулих періодів, у аналогічних підприємств 168 галузі тощо). На отриману величину витрат по сумнівних боргах робиться проводка по нарахування резерву. Сальдо рахунку резерву по сумнівних боргах в даному випадку не має значення, оскільки йдеться про розрахунок та нарахування витрат, що відповідають доходам даного період згідно з принципом відповідності. Однак, американські стандарти обліку пропонують ширше використання такого поняття як резерв, про що свідчить можливість створення резервів на вірогідне повернення товарів та знижки, якщо їх величина істотна.

Платоспроможність підприємства та його ліквідність залежить, насамперед, від рівня дебіторської заборгованості, наслідком якої є кредиторська заборгованість. Тому зменшення дебіторської заборгованості підприємства включає в себе заходи поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства. Зменшення дебіторської заборгованості підприємства тягне за собою збільшення грошових коштів, що, у свою чергу, сприяє зменшенню кредитної заборгованості підприємства. Зокрема, одним із шляхів забезпечення платоспроможності є зменшення дебіторської заборгованості та використання частки вивільнених коштів на зменшення кредиторської заборгованості. Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення і погашення дебіторської заборгованості на інтуїтивній основі, відсутня більш-менш обгрунтована, постійна планово – аналітична та фінансова робота. Це може призвести до прямих фінансових втрат або до недоотримання частини прибутку. Тому політика управління дебіторською заборгованістю, насамперед, повинна бути спрямована на розширення обсягів реалізації продукції, оптимізацію її розміру і своєчасне погашення цієї заборгованості. Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообороту підприємства визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит [27]. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але водночас збільшується й обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обгрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно грунтуватися на визначенні оптимального розміру дебіторської заборгованості як в абсолютному вимірі, так і у визначенні частки продажів у кредит в загальному товарообороті.

Дебіторська заборгованість визначається як сума боргів, які належать підприємству, і свідчить про вилучення коштів з його обігу дебіторами – юридичними чи фізичними особами, котрі мають відповідну фінансову заборгованість даному підприємству. Тобто дебіторська заборгованість з погляду цього визначення є формою існування обігових активів. Необхідно зауважити, що дебіторська заборгованість певним чином є вигідною для підприємств. Разом з тим, вона за суттю є тимчасовим виведенням з господарського обігу обігових коштів підприємства, яке супроводжується непрямими втратами його доходів. Позитивні і негативні наслідки дебіторської заборгованості подані в табл 1. 1

 

Таблиця 1.1

Позитивні й негативні наслідки дебіторської заборгованості

Наслідки впливу дебіторської заборгованості на діяльність підприємства

Позитивні наслідки впливуНегативні наслідки впливу

зростає товарооборот, а отже, маса валового доходу та прибутку (за інших незмінних умов) чим довшим є період погашення заборгованості, тим менший дохід від коштів, вкладених у дебіторів; дебіторська заборгованість як актив повинна давати прибуток, який за інших однакових умов тим вищий, чим більшою є її оборотність

швидше реалізуються запаси, що дає змогу скоротити частку змінних витрат на нихкошти у дебіторській заборгованості знецінюються через інфляцію в окремих випадках існує можливість зробити заборгованість дохідним активом, тобто брати відсотки за надання товарного кредитудля фінансування дебіторської заборгованості необхідним є відповідне джерело, яке також має свою ціну

На рівень дебіторської заборгованості впливає значна кількість внутрішніх і зовнішніх чинників. Управлінський вплив на дебіторську заборгованість може бути сформований завдяки заходам, які здатні змінити ці чинники. Однак окремі зовнішні чинники є незалежними