Організація дільниці з виробництва темброблоків

 Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу за умов високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, проте в окремих випадках за низької трудомісткості операцій використовуються серійні типи виробництва, наприклад на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства з виготовлення годинників, телерадіоапаратури та ін.

 Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову й ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування й оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно та організаційно складним і найменш ефективним є одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, запровадженням групових методів обробки тощо.

 

 

 Для виготовлення одиниці продукції нам необхідно встановити операції технологічного процесу, трудомісткість кожної операції, встановити розряд складності робіт і відповідно до розряду тарифну ставку, розрахувати відрядну розцінку.

 Тарифна ставка – виражений у грошовій формі розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

 Трудомісткість – час на виготовлення одиниці продукції.

 Розраховуємо відрядну розцінку за формулою:

 

Таблиця 2.1

Розрахунок трудомісткості робіт та відрядної розцінки на виготовлення темброблоків

 

 

Для того щоб розрахувати потрібну кількість устаткування необхідно визначити річну програму випуску з урахуванням попиту на продукцію. Річна програма випуску темброблоків складає 36500 штук за рік.

 Оскільки при виробництві можливі технологічні відходи то для того щоб забезпечити виготовлення запланованого обсягу продукції необхідно розрахувати програму запуску враховуючи коефіцієнт виходу придатних:

 Розрахункова кількість устаткування дробове число, тому визначається прийнятна кількість одиниць устаткування шляхом округлення до більшого цілого числа:

 

Мпр = 1

 

 Ступінь використання устаткування характеризує коефіцієнт завантаження устаткування, який визначається за формулою:

 

Таблиця 3.1

Розрахунок потрібної кількості устаткування та коефіцієнту його завантаження

п/п

Найменування операцій технологічного процесуНайменування 

 устаткуванняПараметри

tшт іМр іМпр іКзу

 1Комплектування Робоче місце комплектувальника 1 0,41 1 0,41

 2Лудження проводівРобоче місце лудильника 0,6 0,24 1 0,24

 3

 Формування і обрізання виводів, монтажРобоче місце монтажника 4,41,82 0,9

 4Пайка «хвилею»Установка Vitronics Soltec Delta7 0,3 0,12 1 0,12

 5Контроль ВТКРобоче місце контролера ВТК 2,1 0,86 1 0,86

 6Збирання виробу, 

пакуванняРобоче місце працівника 2,1 0,86 1 0,86

 7Тестування виробуРобоче місце регулювальника 12 4,9 5 0,98

 Разом 22,59,19 120,77

 

 

 

Промислово-виробничий персонал – всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (працівники основних, допоміжних, обслуговуючих виробництв, лабораторій, охорони).

 У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії: 

 1) керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах;

 2) спеціалісти – працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема — інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо;

 3) службовців – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, агенти, креслярі;

 4) робітники – працівники які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

 

 

До категорії основних робітників відносять робітників, які безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції.

 Чисельність робітників зайнятих на роботах, що нормуються розраховуємо за формулою:

 

 

Допоміжні робітники – робітники, які виконують функції обслуговування основного виробництва та створюють умови праці (прибиральниця, електрик).

Норматив чисельності допоміжних робітників складає 15 – 25% чисельності основних виробничих робітників (приймаємо 25%).

 

Таблиця 4.1

Чисельність та склад допоміжних робітників

№

п/п Професія Чисельність, чол.Розряд Годинна тарифна ставка, грн.

 1Електрик 1 IV 5,25

 2Прибиральниця 1 ІІ 4,16

 

 

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів.

 Основним призначенням керівників є організація виробництва, спрямована на досягнення