Організація торгівлі

До складу демографічних чинників належать професійний склад населення, склад за статтю і віком, кількістю сімей, що обслуговуються магазином.

Національно-побутовими чинниками є структура населення за національною ознакою, його звичаї і традиції у споживанні окремих товарів.

Під природнокліматичними чинниками розуміють вплив природних і кліматичних особливостей окремих районів, місцевого сезонного календаря та формування асортименту товарів у магазинах.

До специфічних чинників, які впливають на формування асортименту товарів у кожному конкретному магазині, належать: тип і розмір магазину, його технічна оснащеність; умови товаропостачання; чисельність населення, що обслуговується; місце знаходження магазину; транспортні умови, в тому числі стабільність транспортних комунікацій у різні сезони року; щільність транспортної мережі; середній радіус дії і пропускна спроможність магазину.

Кожен з названих чинників по-різному впливає на порядок формування асортименту. Не всі чинники з перерахованих можуть бути зіставленні та оцінені кількісно.

Таким чином, у теперішній час на етапі розвитку торгівлі, її технічного оснащення та впровадження в практику роботи сучасних магазинів комп’ютерних технологій, перспективною є розробка асортиментних моделей у межах окремих етнографічних та кліматичних зон. Об’єктивною передумовою впровадження таких асортиментних моделей в роздрібну торгівлю України є проведена в останні роки робота з впровадженням у виробництво та торгівлю штрихкодування та електронних контрольно-касових апаратів.

3. Принципи та ознаки формування асортименту

Робота з формування асортименту товарів повинна вестись безперервно з дотриманням певних принципів, а саме:

- забезпечення відповідності товарного асортименту характеру і особливостям попиту населення з метою найбільш повного його задоволення;

- визначення оптимальної широти і глибини асортименту товарів для кожного магазину з урахуванням їх товарної спеціалізації, типізації, зони діяльності та величини торговельної площі;

- забезпечення постійної наявності у продажу стійкого товарного асортименту;

- максимальне наближення до покупців товарів повсякденного попиту і простого асортименту та концентрація товарів складного асортименту у відносно невеликій кількості спеціалізованих і універсальних магазинів, які мають можливості для показу та реалізації всього асортименту товарів;

- економічна ефективність роботи магазину.

Етапи формування асортименту

На першому етапі здійснюється розподіл асортименту між підприємництвами роздрібної торгівлі. Контроль за додержанням типізації, спеціалізації асортиментної політики здійснюють органи державної влади.

Другий етап полягає у встановленні групової структури асортименту для кожного торговельного підприємства з урахуванням його типу та площі торговельної зали. Визначається профіль магазину, при цьому враховуються принципи розміщення роздрібної торговельної мережі на території регіону. На цьому етапі встановлюються кількісні співвідношення окремих груп товарів у загальному товарообігу та відбувається їх поєднання з плановими показниками.

Третій етап полягає у підборі внутрішньогрупового асортименту магазину, тобто здійснюється підбір конкретних різновидів товарів кожної групи за різними ознаками з урахуванням купівельного попиту населення та прибутковості торгівлі.

У практиці торгівлі групування асортименту товарів для організації їх продажу в магазинах здійснюється за трьома ознаками: товарно-галузевою, спільності споживчого призначення, частоти попиту та складності асортименту.

За товарно-галузевою ознакою формується переважно асортимент продовольчих і деяких непродовольчих товарів.

Більшість непродовольчих товарів групується за ознакою єдності споживчого призначення. При цьому їх асортимент об’єднується у споживчі комплекси, на основі яких здійснюється спеціалізація магазинів, секцій універмагів та формується їх асортимент.

Магазини, які працюють за системою споживчих комплексів, мають більшу торговельну площу, ніж спеціалізовані магазини.

Групування товарів за частотою попиту та складністю асортименту використовується при організації роботи магазинів, які розташовані в установлених пунктах. Характерною особливістю таких магазинів є те, що в них концентрується асортимент товарів частого та повсякденного попиту. До таких типів магазинів належать «Універсам», «Товари повсякденного попиту», «Універмаг».

Плануючи структуру асортименту магазинів однорідної товарної спеціалізації, потрібно врахувати можливості раціонального поділу праці між великими і дрібними магазинами, між магазинами центру міста і його мікрорайонів, рядових сіл і кущових, робочих центрів.

Під час формування асортименту товарів необхідно забезпечити правильне поєднання товарів різної вартості, постійного і періодичного характеру споживання, різного діапазону цін.

Важливу роль відіграє правильне формування асортименту в магазинах самообслуговування, технологія продажу товарів у яких має значні відмінності від магазинів, які торгують за традиційними методами. Асортимент товарів у таких магазинах повинен орієнтуватися на максимальну самостійність покупців у виборі товарів, а одним з основних напрямків формування асортименту є створення споживчих комплексів і мікрокомплексів.

4. Асортиментні переліки товарів

Формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі потребує не тільки встановлення групового і видового асортименту, раціонального розміщення його в окремих магазинах, а й постійного регулювання і систематичного контролю за дотриманням його повноти і стабільності. Це досягається шляхом розробки і впровадження в практику роботи магазинів обов’язкових асортиментних переліків.

Асортимент товарів у магазинах з часом зміцнюється під впливом виробництва та купівельного попиту населення. Глибоке вивчення цих змін та врахування їх у повсякденній роботі дозволяє працівникам сфери торгівлі вносити відповідні корективи в асортиментні переліки товарів, формуючи оптимальний асортимент у магазинах.

Процес розробки відбувається в три етапи. На першому етапі затверджуються приблизні асортиментні переліки для основних груп магазинів з вказанням основних споживчих комплексів і мікрокомплексів, товарних груп і назв товарів. На другому етапі досягається деталізація та уточнення приблизних