Організація виробництва продукції на підприємстві

Техніко-економічні норми і нормативи тісно пов’язані з планом технічного розвитку і вдосконаленням організації виробництва і містять дані про норми витрат матеріальних ресурсів; про нормативи і норми трудових витрат (живої праці) ; про нормативи якості і надійності продукції.

Нерідко на підприємстві ототожнюють поняття «норма» і «норматив». Норматив харктеризує сукупність використання засобів праці і предметів праці, затрат живої раці.

Норма – це максимально-допустима абсолютна величина витрат сировини, матеріалів, а також живої праці (трудоємність) на виготовелння одиниці продукції, робіт, послуг.

Необхідно ретельно вивчати постанову нормування праці і якості використовуваних норм і нормативів. З цією метою треба дослідити: ступінь охоплення робітників технічним нормуванням; кількістю діючих і питому вагу технічно обгрунтованих норм і темпи заміни застарілих і занижених норм виробітку новими, які відповідають досягнутому рівню оснащення виробництва і застосуванню технології, якість норм, різницю в їх напруженості, встановленої на основі даних про виконання норм виробітку по професіях і розрядах робітників.

  

 

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обгрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, складається баланс виробничої потужності.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

- номенклатура та структура виробництва продукції;

- кількість одиниць обладанання, яке знаходиться на балансі підприємства;

- корисний фонд часу роботи обладнання;

- трудомісткість продукції, яку планується виробляти;

- прогресивні технічно обгрунтовані норми продуктивності обладнання:

- дані звітності про виконання норм виробітку.

Величина потужності технологічного однорідного обладанання визначається за формулою:

 

  (2. 1. 1.)

 

де:

n – кількість одиниць однорідного обладнання, шт. ;

КФРУ – корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год. ;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

Тє – трудомісткість обробки одиниці виробів, год.

Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:

 

  (2. 1. 2.)

 

де:

НФРУ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год. ;

Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.

 

  (год.)

 

Для розрахунку виробничих потужностей дільниць використовують  ,   вихідних даних та довідкову інформацію.

Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в табличну форму (таблиця 2. 1.).

 

Таблиця 2.1

 

На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання виробничих потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2. 2)

 

Таблиця 2.2

Визначення резерву виробничої потужності

Види продукції Виробнича потужність згідно з паспортом підприємства, шт. Виробництво продукції за проектом плану, шт. Резерв виробничої потужності, шт. 

 

Розрахований резерв може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.

 

 

В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової продукції, яку повинно виготовити підприємство (вихідні дані, п. 3). Умовно визначаємо, що підприємство забезпечене відповідними виробничими потужностями, робочою силою, матеріальними ресурсами та коштами для виконання робіт в обсязі проекту плану.

Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:

- по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства (вихідні дані, п. 4) дещо відрізняються від попередніх домовленостей;

- по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві (вихідні дані, п. 5). Отже, необхідно визначити, який обсяг продукції по кожному виробу потрібно виготовити на підприємстві, щоб забезпечити випуск товарної продукції та наявність на кінець року відповідного залишку незавершеного виробництва. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:

 

  (2. 2. 1.)

 

де ВПрозрах. – розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт. ;

ТПплан – товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно з фактично підписаними угодами, шт. ;

НзВк. р., НзВп. р. – залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.

Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції.

 

  (2. 2. 2)

 

де   – розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт. ;

   – валової