Організаційні конфлікти: види, причини виникнення і шляхи подолання

 

1. Психологічна допомога як основна мета практичної та організаційної психології

2. Організаційні конфлікти: види, причини виникнення і шляхи подолання

3. Корекція соціально-психологічного клімату організації

Список використаної літератури

 

Організаційна психологія – нова, відносно самостійна галузь наукового знання, яка має виражений науково-практичний напрямок і розвивається на методологічному фундаменті соціальної філософії, теорії управління і організації, загальної і соціальної психології, а також окремих прикладних областей психологічної науки. Отже, з одного боку, це галузь психології, а з іншого боку – один з розділів теорії соціального управління, насамперед, управління персоналом.

Змістом організаційної психології є реалізація соціально-психологічного підходу до виявлення управлінських проблем при підборі, розміщенні, підготовці і раціональному використанні кадрів.

Предмет організаційної психології становлять психологічні, соціально-психологічні та соціологічні аспекти планування, формування, оцінки, навчання, розміщення і виховання працівників у процесі трудової діяльності.

Основна мета організаційної психології як науково-практичного напрямку – “озброїти” організаторів кадрової роботи та інших керівників психологічними знаннями, необхідними для здійснення даного виду діяльності, а також підвищення наукового рівня і ефективності роботи з кадрами на виробництві. Звідси випливають завдання організаційної психології:

дослідження соціально-психологічних проблем вдосконалення управління кадрами в умовах ринкових відносин;

розробка психолого-педагогічних основ формування особистості учасників виробництва;

вивчення індивідуально-психологічних особливостей працівників з метою оптимізації процесів підбору, оцінки, розміщення і раціонального використання кадрів у різних видах трудової діяльності;

вивчення соціально-психологічних характеристик працівників, груп і колективів, врахування і використання соціально-психологічних і психолого-педагогічних факторів кадрової діяльності;

оволодіння керівниками і працівниками кадрових служб методами і формами ділового спілкування, психологічного впливу на поведінку людей у процесі діяльності трудових колективів.

Таким чином, структура організаційної психології включає наступні основні напрямки:

диференційно-психологічна і соціально-психологічна діагностика (забезпечення процесів професійної орієнтації, підбору, оцінки, підготовки і розміщення кадрів, ефективного контролю адаптації працівників, стану соціально-психологічного клімату в колективах, рівня плинності кадрів і трудової дисципліни і т. д.) ;

соціально-психологічне консультування керівників і фахівців з питань правильної організації роботи з людьми, побудови ділової кар'єри, раціонального використання кадрів на виробництві, навчання і виховання працівників;

навчання організаторів кадрової роботи з метою оволодіння ними необхідними соціально-психологічними знаннями, сучасними управлінсько-виховними методами, навичками ефективного спілкування і вмілого використання у діяльності різних соціологічних і психологічних методик.

Організаційна психологія – інтегрована галузь знання. Вона охоплює відомості з багатьох загальнотеоретичних і конкретно-прикладних наукових дисциплін. Особливо широко представлені у ній знання з соціальної і загальної психології, їх прикладних галузей, а також з фізіології, педагогіки, етики, соціології, теорії організації та управління. З погляду психологічного змісту цей науково-практичний напрямок повинен включати розробку проблем, які стосуються практичної кадрової роботи і є прикордонними між соціальною, диференціальною, педагогічною, віковою, медичною, управлінською психологією і психологією праці, а також широке використання отриманих у зазначених галузях психологічної науки даних у діяльності сучасних кадрових служб.

У міждисциплінарному змісті організаційної психології переважає соціально-психологічна складова. Це дає змогу розглядати даний напрямок як прикладний розділ соціальної психології. При цьому якщо соціальна психологія як наука передбачає вивчення закономірностей поведінки і діяльності людей, а ці закономірності обумовлені включеністю людей у соціальні групи, то основне завдання організаційної психології є надання психологічної допомоги будь-якому члену організації.. Разом з тим, оскільки організаційна психологія носить міждисциплінарний характер, то і застосовувані нею методи можуть відноситися, залежно від розв'язуваних завдань, до різних галузей психологічних і соціологічних знань.

Залежно від завдань управління кадрами на виробництві будується і система методів їх соціально-психологічного забезпечення. Таким чином, методи організаційної психології можна об'єднати в наступні відносно самостійні групи:

діагностичні методи (бесіда, спостереження, аналіз трудової діяльності, контент-аналіз, біографічний метод, методи опитування, різні психофізіологічні і особистісні методики) ;

прогностичні методи (моделювання сумісності працівників, розробка професіограм, створення механізмів формування управлінських груп, різні апаратні і бланкові методики) ;

експериментальні методи (стажування, дублювання, тимчасове заміщення основного працівника та ін.) ;

управлінсько-виховні (активні) методи (аналіз конкретних ситуацій, соціально-психологічний тренінг, ділові ігри та ін.).

Крім класифікації методів організаційної психології за цілями і завданнями управління кадрами їх необхідно систематизувати також за рівнями кадрового менеджменту. Можна виділити принаймні три таких рівні:

індивідуальний або особистісний (мікрорівень), на якому вирішуються завдання відповідності працівника конкретному робочому місцю;

груповий, або соціально-психологічний (мезорівень), у рамках якого проводиться оптимальне розміщення працівників у колективі;

соціологічний (макрорівень), на якому формуються соціальні механізми створення “елітних груп” управління.

Отже, у цілому завдання організаційної психології зводиться до надання необхідної психологічної допомоги всі працівникам організаці включно з її керівництвом за допомогою ряду методів, який включає консультування, тестові і проективні методики, попередження конфліктів, навчання міжособистісному спілкуванню тощо.

 

 

Важливість типології соціальних конфліктів обумовлена потребою регулювання процесу їх протікання. Відомі різні класифікації конфліктів. Відповідно до організації суспільства конфлікти формуються на рівні:

індивідів, між ними;

груп індивідів;

великих систем (або підсистем) ;

розподілу суспільства на класи і верстви;

суспільства в цілому;

на регіональному або глобальному рівнях.

Основною ознакою