Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

Передача ВІЛ від матері до дитини залежить від багатьох чинників, до яких насамперед належить стан здоров’я жінки під час вагітності, пологів. Сприяють зараженню ВІЛ високе вірусне навантаження (в перші місяці після інфікування ВІЛ та в стадії тяжких клінічних проявів) і глибоке порушення імунітету. Визначено негативні чинники, що можуть підвищити ризик передачі ВІЛ від матері до дитини в цей період. До цих чинників відносять паління під час вагітності, наявність у вагітної захворювань, що передаються статевим шляхом та інші.

2. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної та медичної літератури висвітлено психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей. Нами доведено, що ВІЛ-позитивні діти й підлітки потребують психологічної підтримки для того, щоб їм було легше адаптуватися в соціумі, подолати депресивний стан, пов’язаний з усвідомленням характеру їхнього захворювання, створити мотивацію для відповідальної поведінки, диспансерного спостереження й лікування, а також сформувати психологічну стійкість до проявів негативного ставлення й дискримінації з боку оточення: дітей та їхніх батьків, знайомих, сусідів та інших.

Діти дуже вразливі, чутливі до поганого ставлення чи до негараздів у родині. Необережні слова, недружня, зневажлива або навіть агресивна поведінка оточення негативно позначаються на формуванні особистості дитини, викликають нервові зриви та різноманітні відхилення в поведінці, які закріплюються і набувають стійкого характеру. Є випадки, коли діти-школярі молодших класів намагалися накласти на себе руки, а причина полягала саме в несприятливій атмосфері в сім’ї, у відсутності друзів-ровесників, цькуванні у дворі й у школі. І навпаки, психічний та фізичний стан дітей, які виховуються в добрих психологічних умовах, можна назвати благополучним.

Психологічне благополуччя ВІЛ-інфікованої дитини полягає в тому, щоб дорослі, які нею опікуються, створили сприятливий психологічний клімат, комфортне та доброзичливе середовище.

3. У ході дослідження з’ясовано організаційно-правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей. Особливе місце в правозахисній діяльності займає сфера захисту прав ВІЛ-інфікованої дитини, оскільки по-перше, дитина через власну вікову незрілість не може захистити себе сама, без допомоги осіб, які опікуються її проблемами, по-друге, дитина, яка живе з ВІЛ, потребує ще більшої уваги та піклування, оскільки часто має серйозні розлади здоров’я та проблеми, що їх супроводжують. 

В той час, як ситуація з епідемією ВІЛ-інфекції в Україні є дуже серйозною, вражає низький рівень обізнаності населення щодо нормативно-правової бази, яка стосується прав ВІЛ-інфікованих дітей та осіб, які є їх опікунами. На першому місці серед порушень з боку медичних працівників є відмова в наданні медичної допомоги, розголошення інформації щодо позитивного ВІЛ-статусу дитини та надання неякісних медичних послуг. Дуже багато порушень прав дітей спостерігається у сфері виховання та навчання. Для виявлення нормативно-правових засад запобігання та подолання поширення ВІЛ ТА СНІДу, юридичних засад прав ВІЛ-позитивних дітей в Україні нами проаналізовано документи реформ, законодавчі ініціативи та урядові програми, які регулюють діяльність в зазначеному аспекті. Ми розглянули українське законодавство з захисту прав ВІЛ-інфікованих дітей та основні механізми втілення його в життя, адже саме ВІЛ-позитивні діти дуже часто зазнають дискримінації та стигматизації як в громаді в цілому, так і в закладах освіти та родинах зокрема. З’ясовано, що на міжнародному рівні розроблено низку нормативно-правових актів, які захищають права такої соціально незахищеної верстви населення як ВІЛ-позитивні діти, передусім: Конвенція про права дитини, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про права людини тощо. Так, Конвенція про права дитини є міжнародним нормативно-правовим актом, який забезпечує громадські, політичні, економічні, соціальні, культурні та інші права дітей. Вона містить усі основні поняття, пов’язані з правами дитини, положення про головні принципи дотримання прав дитини, окреслено механізми захисту прав та конкретні пропозиції щодо їх вдосконалення. 

4. З’ясовано рівень обізнаності студентів Сумського інституту післядипломної педагогічної освіти спеціальності «Педагогіка вищої школи» з проблеми поширення та запобігання ВІЛ / СНІДу в Україні. Опитування дозволило виявити, що в цілому студенти володіють матеріалом щодо шляхів передачі ВІЛ / СНІД. Необхідно додати, що на думку студентів, інформація в недостатньому обсязі представлена в ЗМІ, тому у межах національної стратегії важливим постає завдання удосконалити механізми соціального рекламування шляхів запобігання ВІЛ-інфікуванню неповнолітніх та організації соціального супроводу сімей в кожній громаді, де є хворі на ВІЛ / СНІД.

5. У ході дослідження визначено організаційно-методичні засади психологічної підтримки та соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей і обґрунтувано можливості застосування різних форм та методів практичної соціальної та психологічної роботи з ними. В Україні створена та функціонує мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (соціальні служби). Це спеціальні заклади, що у відповідній територіальній громаді працюють із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Соціальні служби здійснюють соціальну роботи з родинами, в яких виховуються ВІЛ-позитивні діти. Послуги, що надають соціальні