Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
88
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ
1.1 ВІЛ / СНІД як соціально-педагогічна проблема
1.2 Психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей
1.3 Організаційно-правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ
2.1 Вивчення рівня обізнаності студентів щодо проблеми поширення ВІЛ / СНІДу в Україні
2.2 Соціальний супровід ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей
2.3 Система соціальної підтримки ВІЛ-інфікованих дітей в умовах діяльності недержавних організацій
2.4. Практичні методи роботи з родинами ВІЛ-інфікованих дітей
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
ВСТУП
 
Актуальність дослідження. У 80-х роках XX століття ВІЛ-інфекція розглядалася як соціальна проблема, яка досить повільно поширюється серед певних соціальних груп суспільства, мало зачіпає загальну популяцію, і вирішити яку можна буде як мінімум протягом одного покоління. Проте через три десятиліття епідемія набула глобального характеру, перетворившись в пандемію, яка охоплює все нові країни, групи населення, різні за статевої приналежністю, соціальним статусом, і стала являти собою одну з найактуальніших соціальних проблем сучасності, яка загрожує здоров’ю, соціально-економічному розвитку всіх країн. У сучасній Росії та Україні відзначаються найшвидші темпи зростання кількості ВІЛ-інфікованих після африканських держав, розташованих на південь від Сахари. Згідно із статистичними даними, наведеними ВООЗ, зокрема центром з профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією, половина випадків фіксується серед людей молодше 20 років, тобто переважно серед неповнолітніх.
З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції за оперативними даними Міністерства охорони здоров’я України у 1987 році і до 2009 року включно, в Україні офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 31 241 випадків захворювання на СНІД та 17 791 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. У 2009 році в країні зареєстровано 19 840 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 на 100 тис. населення). І хоча з 1999 року число вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції зростає щорічно, за період 2006 – 2009 років відмічається зниження темпу приросту даного показника: 16,8%, 10,5%, 7,6%, 5,7%, відповідно.
Зараз в Україні функціонує мережа центрів профілактики та боротьби з ВІЛ / СНІДом, але їх недостатньо, щоб надати послуги всім, хто цього потребує. Окрім того, вони здебільшого розташовані в обласних центрах, і люди з невеликих населених пунктів не мають можливості отримати належну допомогу. Результати опитування, проведеного у червні 2005 року, засвідчили, що 32% ВІЛ-позитивних респондентів не знали, чи ВІЛ-інфекція розвинулася в їхньому організмі настільки, що вони потребують антиретровірусної терапії, оскільки ці люди не мали доступу до відповідних закладів, де було б проведено належне медичне обстеження.
Гострою проблемою залишається надання ефективної допомоги ВІЛ-позитивним дітям. Інфраструктура надання медичних послуг дітям, що живуть з ВІЛ / СНІДом, є недосконалою: немає національного центру для лікування дітей, істотно обмежено можливості їх ранньої діагностики (до 18 місяців); у більшості медичних установ відсутнє сучасне обладнання та препарати для лікування опортуністичних захворювань. Важливо відзначити, що в центрах СНІДу немає посади педіатра, у той час як спостерігаються непоодинокі випадки, коли медичні працівники в поліклініках, через позитивний ВІЛ-статус дитини, відмовляють у наданні їй медичної допомоги.
В Україні бракує навчальних програм підвищення обізнаності з питань ВІЛ / СНІДу, які б фінансувалися державою. Недостатньо використовуються такі ефективні методи профілактики поширення ВІЛ як соціальна реклама на радіо та телебаченні, а також освітні програми у школах. Більшість існуючих інформаційних та освітніх кампаній з питань ВІЛ / СНІДу проводяться та / або фінансуються міжнародними донорськими та українськими недержавними організаціями.
Окреслена проблема стала предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців, передусім соціальних педагогів і психологів: І. Дубініної [4], І. Звєрєвої [23], А. Капської, Л. Котової [4], М. Лукашевич [14], В. Полтавця [24], В. Оржеховської [15] тощо.
Зважаючи на актуальність проблеми поширення ВІЛ-інфікування дітей та неповнолітніх та необхідність висвітлення як теоретичних, так і практичних аспектів технології соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей в Україні, нами визначено тему дипломного дослідження: «Організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей».
Об’єкт дослідження – процес соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей в Україні.
Предмет дослідження – організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей. 
Мета дослідження – здійснити теоретичний аналіз проблеми ВІЛ- інфікування дітей та визначити організаційні засади соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей. 
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми Віл-інфікованих дітей та їх сімей.
2. Висвітлити психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей.
3. З’ясувати організаційно-правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.
4. З’ясувати рівень обізнаності студентської молоді з проблеми поширення та запобігання ВІЛ / СНІДу в Україні.
5. Визначити організаційно-методичні засади психологічної підтримки та соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей і обґрунтувати можливості застосування різних форм та методів практичної соціальної та психологічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми та їх сім’ями в Україні.
Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження: 
-теоретичні: теоретичний аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури, а також систематизація та узагальнення одержаної інформації з метою вивчення змісту базових понять проблеми дослідження;
-емпіричні:
Фото Капча