Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

Під час пологів ризик інфікування дитини від ВІЛ-інфікованої матері різко зростає. Він пов’язаний із контактом дитини, яка народжується, з кров’ю та біологічними рідинами родових шляхів матері. Ризик передачі ВІЛ дитині під час пологів може підвищуватися, якщо вони ускладнені та виникає потреба в різних акушерських маніпуляціях. Ризик передачі ВІЛ від матері до дитини під час грудного вигодовування зумовлений наявністю в жіночому молоці клітин крові (лімфоцитів), інфікованих ВІЛ. Однак діти ВІЛ – позитивних жінок, які перебувають лише на грудному вигодовуванні, менше ризикують заразитися ВІЛ, ніж при змішаному вигодовуванні. Змішане вигодовування, коли дитина отримує, окрім грудного молока, його замінники, має найвищий ризик передачі ВІЛ від матері до дитини. При змішаному вигодовуванні можливе пошкодження шлунково-кишкового тракту дитини алергенами чи бактеріями, що пов’язано з замінниками грудного молока. Це може спричинити запалення й полегшити проникнення ВІЛ з молока матері в організм дитини.

Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини – це комплекс заходів, спрямованих на народження у ВІЛ-інфікованої жінки здорової дитини. Рішення про проведення профілактики ґрунтується на позитивному результаті тесту на ВІЛ у жінки до і під час вагітності чи пологів. Ризик передачі ВІЛ від матері до дитини знижується, якщо мати приймає під час вагітності АРВ–препарати. Ці препарати призначають ВІЛ-інфікованій вагітній для того, щоб знизити її вірусне навантаження, відновити стан імунної системи. Такий підхід дозволяє суттєво знизити ризик передачі ВІЛ від матері до дитини через плаценту під час вагітності. Для зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини під час пологів використовують спеціальні підходи до їх ведення. Плановий кесарів розтин (виконаний до початку пологової діяльності) значно знижує такий ризик. Вибір варіанта вигодовування дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, повинен сприяти захисту дитини від інфікування ВІЛ та забезпеченню найкращих можливостей для її росту й розвитку. Виключити ризик інфікування дитини при вигодовуванні можна завдяки штучному вигодовуванню адаптованими молочними сумішами.

Розмежуємо терміни терміни «ВІЛ» і «СНІД», які не є синонімами. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він викликає ВІЛ-інфекцію. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту – це одна зі стадій ВІЛ-інфекції. В людей, які живуть з ВІЛ, не на всіх стадіях захворювання спостерігається порушення стану імунної системи, тобто є імунодефіцит. Тому не в усіх ВІЛ-інфікованих розвивається СНІД. Сучасне лікування ВІЛ-інфекції дозволяє запобігти руйнуванню імунної системи і розвитку СНІДу або сприяє відновленню імунітету. У випадках відновлення імунітету в людини зникають симптоми СНІДу, але вона залишається ВІЛ-інфікованою.

Чи всі діти ВІЛ-позитивних матерів інфікуються ВІЛ? Ні, не всі діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, інфікуються ВІЛ. За умови відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини ризик інфікування дитини складає 35 %. Програма профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволяє суттєво знизити цей ризик. Стратегічним завданням цієї програми є зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини до 1–2 %, що надасть можливість майже всім ВІЛ-інфікованим жінкам мати здорових дітей. 

Визначимо особливості проявів ВІЛ-інфекції у дітей. ВІЛ-інфекція – це хронічне захворювання з різноманітними ознаками, більшість із яких є проявом різних інфекцій, що виникають при зниженні функцій імунної системи [10]. Як зазначено вище, основним шляхом зараження дітей вірусом імунодефіциту людини в Україні є передача інфекції від матері під час вагітності, пологів або грудного вигодовування. Однак не слід забувати, що в дітей, народжених ВІЛ-негативними жінками, іноді виникають ознаки, що можуть зумовити потребу в тестуванні дитини на ВІЛ.

При медичному веденні та огляді дитини лікар може виявити стани, які є подібними до проявів ВІЛ-інфекції в дітей. Такими станами є:

-повторні епізоди запалення легенів протягом останніх 6 місяців;

-затяжні розлади (понад 1 місяць) шлунково-кишкового тракту;

-повторні епізоди інфекцій вуха, хронічна інфекція вуха;

-значна затримка фізичного розвитку дитини.

Ці та інші ознаки, що може побачити лікар під час огляду дитини, вказують на необхідність обстеження дитини на ВІЛ за клінічними ознаками, оскільки вони можуть означати, що дитина інфікована ВІЛ.

Проаналізуємо особливості проявів ВІЛ-інфекції в дітей

У ВІЛ-інфікованих дітей можливі два варіанти перебігу захворювання. При швидкому перебігу ВІЛ-інфекції, що буває в 10–30 % хворих, уже в перші місяці життя відбувається глибоке порушення стану імунної системи [4]. Протягом першого року життя в дитини може спостерігатися значна затримка фізичного і нервово-психічного розвитку; порушення імунної системи призводить до тяжких інфекційних захворювань. Діти зі швидким перебігом ВІЛ-інфекції одразу після встановлення діагнозу потребують призначення специфічного лікування.

В 70–90 % ВІЛ-інфікованих дітей захворювання прогресує повільніше – ознаки СНІДу виникають у віці 6–9 років.

Визначення ступеня порушення стану імунної системи (імуносупресії). Імуносупресія – це порушення імунної системи внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції. Імунодефіцит, що розвинувся внаслідок ВІЛ-інфекції, називають ВІЛ-асоційованим імунодефіцитом.

Як і в дорослих, основним методом оцінки стану імунної системи при ВІЛ-інфекції в дітей є визначення кількості Сй4–лімфоцитів. Вікові зміни нормативних значень цього показника в дітей перших 5 років життя відображають дозрівання імунної системи. Найбільш значні вікові зміни спостерігаються в абсолютній кількості Сй4–лімфоцитів. їх відносна кількість змінюється з віком менше.

Стан імунної системи