Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

 

 

Вірус імунодефіциту людини продовжує свій смертоносний шлях. Сьогодні, на жаль, ще не існує ліків, які б звільнили людство від цієї хвороби. Нам треба вчасно зрозуміти те, що Україна є державою з найгострішою епідемією ВІЛ-інфекції в Європі та країною, яка за темпами розповсюдження інфекції випереджає багато держав світу. Статистичні дані засвідчують, що епідемія не обминає дітей та молодь. Більшість з них є споживачами ін’єкційних наркотиків (СІН), які використовують нестерильний інструментарій для ін’єкцій. Соціологічні дослідження в Україні показують, що середній вік молодих людей ризикованої поведінки продовжує знижуватися, особливо серед найуразливіших груп дітей та молоді. Небезпечні ін’єкційна та сексуальна практики, пов’язані з ризиком зараження ВІЛ, все більше поширюються, а послуги щодо протидії інфікуванню ВІЛ охоплюють здебільшого осіб, старших 25 років. Є думка, що ця хвороба – виклик громадському здоров’ю. Але це не зовсім так: ВІЛ-інфекція є також і проблемою прав людини. Відсутність гарантій дотримання прав ВІЛ-інфікованих людей відкидає надбання, що здобувалися десятиріччями, збільшує бідність та підриває засади соціальної стабільності й економічного прогресу в країні.

У дипломному дослідженні важливим аспектом, на нашу думку, є з’ясування, яке ж місце в боротьбі з епідемією ВІЛ-інфекції посідає захист прав людини? Чи існує зв’язок між епідемією ВІЛ-інфекції та правами людини? Безумовно. Ті, хто намагається визначити проблему ВІЛ-інфекції як суто медичну, не мають рації. Справа в тому, що епідемія ВІЛ-інфекції має певну специфіку: людина боїться хвороби та смерті, а тому намагається вижити за будь-яку ціну. Саме страх штовхає людину на шлях відсторонення від хворих та їхніх проблем, створює відчуження членів суспільства від тих, хто живе з ВІЛ.

Особливе місце в правозахисній діяльності займає сфера захисту прав ВІЛ-інфікованої дитини. Чому?

-По-перше, дитина через власну вікову незрілість не може захистити себе сама, без допомоги осіб, які опікуються її проблемами.

-По-друге, дитина, яка живе з ВІЛ, потребує ще більшої уваги та піклування, оскільки часто має серйозні розлади здоров’я та проблеми, що їх супроводжують.

Таким чином, ВІЛ-інфікована дитина потребує більше захисту й піклування, ніж дитина, не інфікована ВІЛ. В той час, як ситуація з епідемією ВІЛ-інфекції в Україні є дуже серйозною, вражає низький рівень обізнаності населення щодо нормативно-правової бази, яка стосується прав ВІЛ-інфікованих дітей та осіб, які є їх опікунами. Скажімо, рівень правових знань медичних працівників, які кожного дня спілкуються з такими дітьми, характеризується браком інформації щодо юридичних аспектів взаємовідносин із ними. І це тоді, коли працівники саме цієї сфери є лідерами за кількістю порушень прав ВІЛ-позитивних дітей. На першому місці серед порушень з боку медичних працівників є відмова в наданні медичної допомоги, розголошення інформації щодо позитивного ВІЛ-статусу дитини та надання неякісних медичних послуг [22]. Дуже багато порушень прав дітей спостерігається у сфері виховання та навчання. При такій ситуації годі говорити про рівень юридичних знань інших верств населення країни, зокрема людей, які живуть з ВІЛ.

Тому нашим завданням є ознайомити певні категорії громадян (персонал дитячих установ, батьків, опікунів та інших осіб, які наглядають за дітьми з ВІЛ-інфекцією) з юридичними засадами прав ВІЛ-позитивних дітей в Україні.

В цьому підрозділі ми розглянемо українське законодавство з захисту прав ВІЛ-інфікованих дітей та основні механізми втілення його в життя. Висвітлення положень закону в різних галузях права надасть можливість отримати важелі впливу на порушників прав хворої дитини на всіх державних рівнях, захистити дитину від стигматизації. Адже саме ВІЛ-позитивні діти дуже часто зазнають дискримінації та стигматизації.

Міжнародні акти. Конвенція про права дитини є міжнародним нормативно-правовим актом, який забезпечує громадські, політичні, економічні, соціальні, культурні та інші права дітей [17]. Вона містить усі основні поняття, пов’язані з правами дитини, положення про головні принципи дотримання прав дитини, окреслено механізми захисту прав та конкретні пропозиції щодо їх вдосконалення. В преамбулі Конвенції говориться, що жителі країн, що входять до організації Об’єднаних Націй, підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові й поліпшенню умов життя при більшій свободі. Крім того, Організація Об’єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними в них правами і свободами, без будь-якої різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини.

У загальній декларації прав людини зазначено,