Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

У статті 7 Закону йдеться про права всіх громадян України, зокрема й дітей. А саме: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на: 

-медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини; 

-одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.

Медичний огляд проводиться добровільно. Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду. За бажанням особи, яка звернулася до закладу охорони здоров’я для проведення медичного огляду, такий огляд може бути проведено анонімно. Відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду (стаття 8 Закону).

Якщо ВІЛ-інфекцію виявлено в неповнолітніх віком до 18 років, а також у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник закладу охорони здоров’я, у якому проведено медичний огляд, повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб (стаття 9 Закону).

Відповідно до ч. 3 статті 284 Цивільного кодексу України медична допомога особі з чотирнадцятирічного віку провадиться за її згодою. Подібну норму містить і ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»: медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, здійснюється за згодою їх законних представників.

Таким чином, можна зробити висновок, що медичний огляд на ВІЛ-інфекцію неповнолітніх осіб віком від 14 до 18 років може проходити самостійно, без прохання чи згоди законного представника дитини. Також такий медичний огляд може проводитися на прохання чи за згодою законних представників неповнолітніх віком від 14 до 18 років, які мають право бути присутніми при проведенні огляду.

Крім того, відповідно до статті 43 «Основи законодавства України про охорону здоров’я», у невідкладних випадках, коли є загроза життю хворого, згода хворого або його законного представника не потрібна. В кожному конкретному випадку лікар зобов’язаний пояснити пацієнту та його законному представникові, що відсутність згоди на медичне втручання може призвести до тяжких наслідків, а вже після цього лікар приймає рішення про надання медичної допомоги без згоди пацієнта або його законного представника. Це правило також поширюється на дітей та їх законних представників.

Обов’язковому лабораторному дослідженню на наявність ВІЛ підлягає кров (її компоненти), отримана від донорів крові (її компонентів) та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів людини (стаття 10 Закону).

Переливання крові (її компонентів), а також використання інших біологічних рідин, клітин, органів, тканин у медичних цілях дозволяється лише після обов’язкового лабораторного дослідження крові донорів на ВІЛ. З метою запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції через донорську кров її переливання застосовується лише у випадках, коли таке медичне втручання є єдиним засобом для врятування життя людини. Коли існує реальна загроза життю людини та єдиним засобом врятування хворого є термінове переливання крові, а донорська кров належним чином не перевірена, за згодою хворого або його законного представника допускається переливання крові, перевіреної на ВІЛ швидкими тестами. Якщо усвідомлену згоду хворого або його законного представника отримати неможливо, рішення про переливання такої крові приймається консиліумом лікарів, а при неможливості скликання консиліуму – лікарем, якій надає медичну допомогу. Факт переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням швидких тестів, за згодою хворого або його законного представника на проведення такого медичного втручання обов’язково письмово посвідчується в медичній документації хворого, а зразок цієї крові терміново надсилається для відповідного лабораторного дослідження.

Відповідно до статті 12 Закону, облік ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, а також медичний нагляд за зазначеними особами забезпечують відповідні державні та комунальні заклади охорони здоров’я, визначені Міністерством охорони здоров’я. Облік, реєстрація ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян та медичний нагляд за ними повинні здійснюватися з дотриманням принципів конфіденційності та поваги до особистих прав і свобод людини, визначених законами та міжнародними договорами України.

Прогресивність зазначеного Закону також у тому, що вперше в Україні введено спеціальну норму, у якій ідеться про права ВІЛ-інфікованих громадян (зокрема й неповнолітніх).

Стаття 17 Закону наголошує, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими