Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

 

Таблиця 1.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції

Статевий

Гетеросексуальний, гомосексуальнийПри будь-яких формах статевих контактів

Парентеральний

Через кров та інші біологічні рідиниПри переливанні інфікованої крові або її компонентів.

При використанні кров’ю, інфікованою ВІЛ, шприців або інструментів.

При пересадці органів, інфікованих ВІЛ.

Інфікування через пошкоджену шкіру або слизові оболонки людей, які контактують з кров’ю та деякими іншими біологічними рідинами людей, які живуть з ВІЛ.

Від матері до дитини (перинатальний)

ВертикальнийПід час вагітності через плаценту. Під час пологів.

ГоризонтальнийПри грудному вигодовуванні дитини.

 

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом:

-при дотиках, рукостисканнях, обіймах;

-через поцілунки;

-при спільному проживанні в одній квартирі;

-через посуд;

-через їжу;

-через постільну білизну, іграшки;

-через повітря (зокрема при чханні та кашлі);

-при купанні у воді;

-через ручки дверей, крани, унітази;

-через спортивне знаряддя;

-через гроші;

-при укусах комах або тварин [4, c. 11].

Далі з’ясуємо особливості перебігу ВІЛ-інфекції. Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. В цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію. Закономірності перебігу ВІЛ-інфекції в людей, які ще не почали отримувати лікування, характеризують терміном «природний перебіг» [15].

Тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають латентною, або прихованою, фазою захворювання. В дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше. При обстеженні стану імунної системи за допомогою визначення кількості Сй4–лімфоцитів не знаходять її тяжкого ураження. Кількість Сй4–лімфоцитів зазвичай перевищує 500 клітин у 1 мл крові. Важливим медичним показником, який характеризує швидкість реплікації ВІЛ в організмі людини, є вірусне навантаження.

Вірусне навантаження – це кількість копій генетичного матеріалу ВІЛ, що визначається у 1 мил плазми крові [4, c. 12]. Визначення вірусного навантаження проводять за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Згодом поступово знижується кількість СР4–лімфоцитів, зростає вірусне навантаження. Імунна система стає слабкішою, людина починає частіше хворіти, може зменшуватися маса тіла, знижується працездатність. Коли кількість СР4–лімфоцитів досягає 200 клітин у 1 мкл крові, імунна система дорослої людини стає нездатною захистити її від слабких збудників інфекцій, які не можуть викликати захворювання в людей з імунною системою, що добре функціонує. Такі інфекції визначають як опортуністичні. 

Опортуністичні інфекції – це інфекційні захворювання, які розвиваються тільки в організмі зі слабкою імунною системою [4, c. 13]. Прогресування ВІЛ-інфекції, окрім опортуністичних інфекцій, може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом а стани, які розвиваються на цій стадії, – СНІД–індикаторними. Використання терміна «СНІД» недоцільно з медичного погляду, оскільки ним не можна повною мірою охарактеризувати природний перебіг ВІЛ-інфекції та зміни після призначення лікування. Крім того, цей термін часто маркований стигмою, тому його використовувати не рекомендуємо. Перебіг ВІЛ-інфекції в дітей і дорослих різний. Це пояснюється тим, що імунна система дитини при народженні є несформованою і розвивається протягом перших 5–7 років життя. Тому вірус дуже швидко її руйнує. Якщо таким дітям вчасно не призначити лікування, у більшості з них тяжкі прояви захворювання розвиваються протягом перших п’яти років життя, а в однієї третини дітей – протягом перших двох років життя.

Інфікування дітей ВІЛ

Основним шляхом інфікування дітей ВІЛ в Україні є так звана «вертикальна трансмісія вірусу від матері до дитини». Передача ВІЛ від матері до дитини може відбутися:

-під час вагітності;

-під час пологів;

-при грудному вигодовуванні ВІЛ-інфікованою матір’ю [4].

Слід також пам’ятати, що дитина може інфікуватися ВІЛ ще й такими шляхами:

-при статевому насильстві;

-під час ін’єкцій та маніпуляцій з використанням нестерильних медичних інструментів, при переливанні крові, інфікованої ВІЛ, при споживанні ін’єкційних наркотичних речовин.

Важливо зазначити, що передача ВІЛ від матері до дитини відбувається не в усіх випадках. Загальний ризик інфікування новонародженої дитини від ВІЛ-інфікованої матері за відсутності профілактики становить 35 % (одну третину) [7]. Він складається з ризику інфікування під час вагітності та пологів, який сягає 20 %. Ризик інфікування дитини під час природного вигодовування ВІЛ-інфікованою матір’ю становить 15 % [4, c. 13].

Передача ВІЛ від матері до дитини залежить від багатьох чинників, до яких насамперед належить стан здоров’я жінки під час вагітності, пологів. Сприяють зараженню ВІЛ високе вірусне навантаження (в перші місяці після інфікування ВІЛ та в стадії тяжких клінічних проявів) і глибоке порушення імунітету. Плацента, яка добре виконує свою функцію, може захистити плід від передачі вірусу від матері під час вагітності. Але будь-які негативні чинники, що погіршують функціональний стан плаценти, можуть підвищити ризик передачі ВІЛ від матері до дитини в цей період. До цих чинників