Основи адміністративного права

Основними документами адміністративної справи є письмова заява (скарга, протокол тощо) або зміст письмових звернень. А також до адміністративної справи входять інші документи: свідчення очевидців; експертні висновки; акти, тощо. Крім цих документів державний орган, що займається провадженням, може вимагати за власною ініціативою добувати необхідні у справі документи.

Кожне провадження здійснюється згідно певним стадіям з дотриманням принципів адміністративного процесу.

Право скарги мають всі без винятку громадяни України. Подання громадянином скарги є юридичним фактом на підставі якого виникають конкретні адміністративні правовідносини та заводиться конкретна адміністративна справа. Скарги можуть бути індивідуальними та колективними. Не підлягають розгляду анонімні скарги. За зведення наклепу у скарзі громадянин несе відповідальність у судовому порядку.

Всі види заяв, скарг, пропозицій громадян і організацій, що опрацьовуються в органах виконавчої влади, мають узагальнене найменування “звернення”. Подання і розгляд звернень регламентується Законом України “Про звернення громадян”.

Скарги–це найгостріша форма звернення, пов’язана з порушенням особистих прав. У них також виявляється реагування на зловживання. Скарги можуть бути адміністративні та судові.

- органи державної влади (виконавчої) будь-якого рівня;

- адміністрації підприємств, установ будь-яких форм власності;

- органи прокуратури;

- суди;

- органи місцевого самоврядування та об’єднання громадян;

- органи масової інформації.

Скарги (позови) на дії або бездіяльність органів влади чи їх посадових і службових осіб подаються у ті органи і тим службовим особам, яким підпорядковано органи і особи, дії яких оскаржуються або до суду. Державні органи, об’єднання громадян яким подано скаргу по питанню, що не входить до їх компетенції повинні не пізніше як у 5-ти денний термін, направляти їх за приналежністю, повідомивши про це заявника. Категорично заборонено направляти скарги на розв’язання тим особам або в ті органи, дії яких оскаржуються.

Керівники органів влади мають повідомляти громадянам у письмовій або усній формі про рішення, ухвалені за їх зверненнями, а в разі їх відхилення – вказати мотиви.

Заяви та скарги розглядаються у строк до одного місяця з дня надходження, а ті, що не вимагають додаткової перевірки -невідкладно, але не пізніше 15 днів. Строки можуть бути продовжені, якщо скарги вимагають спеціального вивчення та додаткових перевірок, але не можуть перевищувати 45 днів.

Порядок діловодства із звернень громадян передбачає, що всі документи мають прийматися, опубліковуватися, централізовано реєструватися на день їх надходження.

а) державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності;

б) ліцензування окремих видів підприємництва;

в) реєстрація нормативних та відомчих актів;

г) реєстрація об’єднань громадян;

д) реєстрація релігійних організацій;

е) реєстрація безробітних, тощо.

Порядок реєстрації об’єднань громадян урегульований Законом України “Про об’єднання громадян”. Реєстрація політичних партій та міжнародних громадських об’єднань здійснюється Міністерством юстиції України; інших об’єднань громадян -виконкомами сільських (селищних), міських рад або місцевими держадміністраціями.

Для реєстрації об’єднань громадян його засновники подають заяву, яку повинні підписати не менш 1000 громадян України, що мають виборче право. До заяви додається протокол установчих зборів, статут або положення, де зазначено цілі створення об’єднання; інформація про склад керівництва центральних органів; відомості про місцеві секції; документи про сплату реєстраційного збору.

Реєстраційні документи повинні бути розглянуті відповідними органами у 2-х місячний строк з дня надходження заяви та документів.

Про реєстрацію або відмову у ній заявники повідомляються у 10 денний термін у письмовій формі. Підставами для відмови у реєстрації є невідповідальність законові статутних документів або коли положення чи статут об’єднання громадян чи його діяльність суперечать Конституції України.

Для отримання релігійною громадою правоздатної юридичної особи, громадяни в кількості не менше 10, що створили її і досягли 18 річного віку, подають заяву та статут на реєстрацію в обласну, Київську, Севастопольську Міську державні адміністрації. Релігійні центри, управління, монастирі, братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут до Державного комітету у справах релігії.

Орган реєстрації в місячний термін повинен розглянути заяву та статут і прийняти відповідне рішення, про що в 10 денний термін письмово повідомити заявника. В певних випадках орган реєстрації може запросити висновок виконкому місцевої ради та спеціалістів, тоді термін реєстрації продовжується до 3-х місяців.

Релігійній організації може бути відмовлено в реєстрації, якщо статут або її діяльність суперечать чинному законодавству, про що в 10 денний термін письмово повідомляється заявнику. Строки та відмова можуть бути оскаржені замовником суді.

Ще одним видом державної реєстрації є реєстрація нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади, органів державного управління та контролю, які зачіпають інтереси соціальна-економічні, політичні, особисті право свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

У відповідності зі ст. 2 Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств,

відомств та інших органів виконавчої влади” державну реєстрацію здійснюють:

1. Міністерство юстиції – нормативно-правових актів міністерств те центральних