Основи адміністративного права

Предмет:

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

з метою досягнення певних цілей та які викликають певні юридичні наслідки. Саме адміністративно-правові форми проявляють сутність владно-управлінської діяльності. Правові форми діяльності забезпечують доведення волі суб’єкта управлінської діяльності до її виконавця – адресата або об’єкта управління. Правовими формами управління визнаються ті, що викликають чіткі юридичні наслідки, оскільки в них виявляються юридично-владні повноваження, які становлять зміст компетенції суб’єкта управлінської діяльності. До правових форм відносяться: видання наказу, складення протоколу про адміністративне правопорушення, ухвалення рішення за зверненням об’єктів управління тощо. Тобто практично правові форми управління в першу чергу передбачають створення та доведення до відома адресата певного правового акту управління, який є беззмінним інструментом, за допомогою якого держава здійснює управління суспільством. Саме в них міститься переважна частина правових приписів загального призначення.

Акти управління мають два джерела особливостей: правове і управлінське. Без правових актів немає самого державного управління як явища з іншого боку без цих актів правова система держави втрачає своє регулююче призначення в сфері діяльності виконавчої влади.

Правові акти державного управління визначають:

по-перше, як форми управлінської діяльності держави;

по-друге, як документи, що виходять від компетентних органів;

по-третє, як владні дії державних виконавчо-розпорядних органів.

Актам управління властиві певні особливості, що дозволяють відрізнити їх від актів інших органів:

законодавчих, судових, прокуратури, органів місцевого самоврядування:

1) акти приймаються при здійсненні функцій виконавчої влади та видаються органами державного управління;

2) це форма волевиявлення держави, що створює певний правовий чи юридичний ефект;

3) державно-владний, офіційний характер;

4) підзаконність актів;

5) може виступати варіантом управлінського рішення;

6) являється одностороннім волевиявленням повноважного суб’єкта державного управління;

7) акти управління повинні бути належним чином оформлені, прийняті у встановленому законом порядку;

8) правовий акт управління може бути опротестований у встановленому законом порядку;

9) у разі недотримання вміщених у акті юридично-владних приписів виникає як наслідок юридична відповідальність винної сторони.

Отже, правові акти державного управління – це владні, підзаконні, втілені в установлену форму волевиявлення суб’єктів державного управління, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до державних інтересів.

Юридичне значення актів управління полягає в тому, що вони з одного боку встановлюють, змінюють та відміняють правові норми а з іншого–є юридичними фактами, що породжують, змінюють та припиняють правовідносини.

Акт державного управління є доказом для органів виконавчої і судової влади.

Акти державного управління класифікуються за такими критеріями:

1) залежно від юридичних властивостей:

а) нормативні – ті, що встановлюють, змінюють або відміняють правові норми;

б) індивідуальні – що є рішеннями конкретних управлінських справ, стосуються конкретних фактів, осіб, дій; ґрунтуються на нормативних актах та мають одночасне застосування;

в) змішані;

2) залежно від суб’єкта видання:

а) видані Президентом України та КМУ;

б) видані центральними органами виконавчої влади;

в) видані органами місцевого самоврядування;

3) залежно від порядку прийняття: а) колегіальні; б) одноособові;

4) по адресату: а) зовнішні; б) внутрішні;

5) залежно від меж дії:

а) загальнодержавні, без обмежень у часі;

б) загальнодержавні, тимчасового характеру;

в) локальної дії, без обмежень у часі;

г) локальної дії, тимчасового характеру.

Вимоги, що висуваються до актів управління:

1. Загального характеру. До яких слід віднести їх об’єктивну необхідність, актуальність та стабільність. Акти мають бути виправданими, об’єктивно необхідними на даному історичному моменті. Акти управління повинні також відповідати вимозі інформаційної місткості: повинна забезпечуватись повнота, оперативність, вірогідність і актуальність інформації, що включається до акту управління.

2. Спеціально-юридичного характеру. Вони випливають із приписів Конституції, законодавства України, міжнародних актів та угод:

а) підзаконність актів управління: юридична сила акту передається йому законом або нормативним актом органу виконавчої влади вищого рівня. Управлінський акт має точно і повністю відповідати меті, приписам, вимогам законодавчого акта, на виконання якого його видано. Лише підзаконні акти є дійсними. Крім цього акт повинен бути в межах компетенції державного органу, що його видає.

Гарантією дійсності актів управління є презумпція правильності актів: вони діють доти, доки їх не скасовано або зупинено у порядку, встановленому законодавством;

б) акти управління з питань, що зачіпають інтереси місцевого населення, мають прийматися після обговорення їх проектів населенням;

в) проект акта управління має пройти чотири стадії: підготовка проекту; узгодження проекту (візування); прийняття; доведення до виконавців.

Акт управління може бути скасований лише у тому порядку, у якому його було видано і оформлено.

3.Організаційно-технічні вимоги щодо дотримання правил оформлення актів управління.

Правове оформлення акту–це спосіб зовнішнього вираження приписів органу управління. Правові форми актів управління подаються у Конституції, законодавчих актах, у єдиній державній системі діловодства.

Форма актів може бути письмова та усна. Письмова форма обов’язкова тоді, коли це прямо передбачено в законодавчих актах.

Із метою впорядкування видання нормативних актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та акти міжвідомчого характеру повинні пройти державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції і через 10 днів після цього, як правило вони набувають чинності.

До організаційно-технічних вимог відносяться також вимоги щодо дотримання обов’язкових реквізитів