Основи стандартизації

В спів паданні з ГОСТ 20779-81 економічна ефективність стандартизації може бути визначена в масштабі всього народного господарства галузей виготовлення або окремого підприємства. Для цього виконується спеціальні економічні розрахунки, які виготовляються: при включенні в план робіт по стандартизації конкретної теми, зв’язані з розробкою стандартів; при представленні проектів стандартів на затвердження; після прийняття стандартів. 

При включенні в план проводять великі розрахунки які позволяють орієнтовно розподілити  економічну ефективність помічених до розробки стандартів і виявити їх вплив на суміжні галузі виробництва. На основі орієнтуючих розрахунків визначають найкращі рішення при проведенні стандартизації і відхиляють неефективні проекти стандартів.

Після впровадження стандартів визначають їх фактичну економічну ефективність, яка порівнюється з проектними даними, які вказані в інформаційних картах техніко-економічних ефективності стандартів.

Сумарна народногосподарська визначається різних витрат на створення і експлуатацію виробів протягом всього терміну служби до і після впровадження співпадаючих заходів по стандартизації;

Эст = З1 - З2,

де Эст – величина сумарної народногосподарської економії від заходів по стандартизації; З1 і З2 витрати до і після стандартизації.

3. Значна економія різних металів може бути досягнута при проектуванні і виготовлення продукції за рахунок зменшення коефіцієнта за паса міцності, підвищення граничних механічних матеріалів, правильного визначення внутрішніх навантажень. Все це позволяє зменшити розмір перерізу, несучих конструкцій, сприяє раціональному використанню матеріалів. Але аналіз діючих стандартів і керуючих документів по підрахункам на міцність показує, що їх кількість ще не достатня. З ціллю нормативного забезпечення проектування машин і приладів ДСТУ затвердили програму комплексної стандартизації в області надійності, міцності і довговічності, яка передбачує розробку більше 200 стандартів і методичних документів по розрахункам і випробуванням на міцність.

4. Створення системи стандартів по охороні навколишнього середовища базується на принципах плановості, оптимальності, динамізму, системності. Принцип плановості виражається в плануванні природоохоронної діяльності на основі планів розвитку народного господарства, планів державної стандартизації і планів міністерства і відомств. Принцип оптимальності заклечається в досягненні максимального соціально-економічного ефекту запровадження стандартів системи по навколишньому середовищі. Принцип динамізму дозволяє забезпечити постійну відповідність вимог природоохоронних стандартів рівню розвитку науки і техніки. Принцип системності виражається в тому, що система стандартів по охороні навколишнього середовища забезпечує раціональне використання, зберігання і відновлення всіх природних об’єктів у їх взаємозв’язках.

Стандартизація в галузі охорони природи охоплює всі галузі виробництва запобігає експлуатацію одних природних ресурсів за рахунок інших передбачає неблагополучні наслідки діяльності підприємств всіх галузей народного господарства.

повинен знати і розуміти: методи економічної ефективності стандартизації.

повинен вміти: наводити приклади техніко-економічної стандартизації на залізничному транспорті.

 

1. Назвати основні методи визначення економічної ефективності стандартизації?
2. Як визначається фактична ефективність стандартизації?

1. Бадиров Д.Т., Бойко А.В., Основы стандартизации и контроля качества продукции. М., Транспорт, 1986. cт 114-118.СРС №10

 

 

1. Атестація – основа планування якості.
2. Порядок підготовки і проведення державної, галузевої і заводської атестації.
3. Державні стандарти на атестовану продукцію.

 

З метою підвищення державного керівництва роботами по підвищенню якості продукції постановою від 4 жовтня 1965 “Про вдосконалення планування та підсилення економічного стимулювання промислового виробництва ” визнали необхідним ввести державну атестацію якості продукції.

З 1967  по 1969 роки державна атестація якості продукції була проведена в дослідницькому характері на деяких підприємствах, що були проведені на нову систему планування та економічного стимулювання. В 1969 році 

Держстандартом разом з Державним комітетом цін при держплані плані України затверджені “Загальні методичні вказівки з проведення державної атестації якості промислової продукції ” , які до 1971 року являлися основним документом при атестації продукції.

На першому етапі проведення атестації ставилося  завдання – добитися підвищення якості найважливішої серійної на масової продукції. В подальшому, по мірі накопичення досвіту атестації й посилання її  дії на керування якістю, в 1971 році був здійснений перехід до атестації продукції по трьом категоріям якості. 

Згідно прийнятому в серпні 1983 року постанові “Про міри по прискоренню науково-технічного прогресу в народному господарстві” було признаним доцільним, починаючи з 1984 року ввести атестацію промислової продукції по двом категоріям якості – вищої та першої.

До вищої категорії якості повинна відноситись промислова продукція, яка по показникам технічного рівня і якості перевищує кращі вітчизняні та закордонні досягнення чи відповідає їм. Ця продукція повинна забезпечувати підвищення продуктивності праці, економію палива, матеріалів та електроенергії та мати стабільні показники якості. Промислова продукція відноситься до вищої категорії якості на строк від 1 до 3 років. Особливо складна продукція з тривалим циклом виготовлення та монтажу може відноситись до вищої категорії якості на строк до 5 років.

Промислова продукція першої категорії якості по своїм показникам повинна відповідати сучасним вимогам стандартів. Продукція відноситься до першої категорії якості на строк до 3 років, за виключенням продукції легкої промисловості 2 роки.

Вироби, що не атестовані по цим категоріям, знімаються з виробництва. Атестації підлягає вся продукція, що визначає профіль міністерств, що постійно випускаються промисловими і виробничими