Основи загальної біології

Рис. 7.17. Залози внутрішньої секреції

1 – гіпофіз, 2 – щитоподібдна залоза, 3 – надниркова залоза, 4 – епіфіз, 5 – зобна залоза, 6 – підшлункова залоза, 7 – статеві залози 

Таблиця 7.2

Фізіологічна дія гормонів ссавців (за Дженкіном)

 

ЗДГ – задня частка гіпофіза; ПДГ – передня частка гіпофіза; МН –мозкова речовина надниркових залоз; КН – кора надниркових залоз

7.6.2 Хімічна будова гормонів

Гормони відносяться до різних груп хімічних сполук. Серед них є: 

а)похідні амінокислот;

б)пептиди або білки (всі гормони гіпофіза, інсулін та ін.);

в)ізопреноїди: дитерпеноїди (гібереліни рослин) і стероїди;

г)похідні аденіну (цитокініни рослин).

Нейросекреція – це вироблення та виділення гормону нервовими (нейросекреторними) клітинами.

 

1. До яких основних форм організації привів розвиток первинних одноклітинних організмів?
2. Які властивості одноклітинних прокаріотів вам відомі?
3. Які одноклітинні еукаріоти використовуються для індикації забруднення водойм?
4. Багатоклітинні рослини та тварини без справжніх тканин.
5. Тканини рослин і тварин.
6. Основні принципи організації рослинного організму.
7. Основні принципи організації тваринного організму.
8. Основні стадії ембріогенезу багатоклітинної тварини.
9. Основні органи, що утворюються з ектодерми, мезодерми та ендодерми.
10. Що таке диференціація?
11. Особливості первинної й вторинної регенерації.
12. Основні теорії старіння організму.
13. Залози внутрішньої секреції.
14. Назвіть основні класи гормонів.
15. Хімічний склад гормонів.

 

 

1. 8.1 Безстатеве розмноження
2. 8.2 Статеве розмноження (гамогонія)
3. 8.3 Клонування особин
4. 8.4 Чергування поколінь
5. 8.5 Порівняння безстатевого й статевого розмноження
6. 8.6 Еволюція й розмноження

 

Розмноження або самовідтворення – один з основних феноменів, властивих всьому живому від бактерій – до ссавців. Воно забезпечує збереження видів в рядах поколінь. Існування будьякого виду тварин, рослин і бактерій, спадковість між батьківськими особинами і їхнім потомством підтримуються тільки завдяки розмноженню. Розмноження – один із самих складних процесів життєдіяльності. Природний добір сприяє збереженню будьяких ознак і властивостей, що підвищують життєздатність нащадків на всіх етапах життя організму. У випадку статевого розмноження для збереження чисельності популяції кількість нащадків повинне бути більше двох, тому що не всі особини доживають до репродуктивного періоду. У боротьбі за існування перемагають організми, які залишають більше нащадків, що доживають до дорослого стану. Відомо багато способів розмноження, але всі вони можуть бути об'єднані у дві великі групи – статеве та безстатеве. 

 

 

Під час безстатевого розмноження нова особина виникає моноцитогенним способом, тобто з однієї клітини, або ж поліцитогенним шляхом – з деякого числа недиференційованих, здатних до поділу клітин материнської особини.

 

Під час поділу одноклітинних організмів надвоє (бінарному поділі) вся особина стає генеративною клітиною, з якої після попереднього поділу ядра (або його еквівалента) утворюються дві дочірні клітини. Це відбувається в результаті поздовжнього поділу (наприклад, у джгутикових або одноклітинних водоростей), поперечного поділу (наприклад, у бактерій) або поділу у невизначеній площині. У випадку множинного поділу, властивого деяким водоростям, грибам і найпростішим, клітина відразу розпадається на велику кількість особин, що дорівнює числу ядер, заздалегідь утворених у вихідній клітині в результаті ядерних поділів.

Деяким одноклітинним організмам (прокаріотам та еукаріотам) – бактеріям і війчастим інфузоріям – властивий парасексуальний процес. Він являє собою часткову передачу геному клітиноюдонором клітиніреципієнтові через спеціальні мікротрубочки (пілі) під час щільного зіткнення клітин (кон'югації). 

 

Рис 8.1 –  А. Розмноження амеби поділом клітини навпіл:  1 – ядро, 2 – ядра,

3 – дочірні клітини. Б. Розмноження гриба Saprolegnia. 1 – капсули, 2 – рухливі вторинні зооспори 3 – гіфи, 4 – зооспорангії 5 – рухливі первинні зооспори

 

Багатоклітинні організми, серед яких багато рослин, розмножуються безстатевим способом, відокремлюючи одиночні клітини (спори, або агамети). Клітини особини диференціюються на генеративні та соматичні. Спори часто утворюються в спеціальних соматичних клітинах або органах. Зооспори можуть плавати за допомогою джгутиків, а акінети – нездатні самостійно рухатися та поширюються пасивно.

 

Виділяють наступні види поліцитогенного розмноження: вегетативне, фрагментація, пупкування. Поліцитогенне розмноження багаторазово виникало в процесі еволюції і тому в різних групах організмів виглядає по різному.

Вегетативне розмноження (характерне для рослин) здійснюється вегетативними органами – корінням, стеблами, листям та ін. На коріннях, стеблах, рідше на листах можуть утворюватися органи, що служать для вегетативного розмноження: бруньки на повзучих пагонах – повітряних горизонтальних стеблах «вусах» (суниця), стеблові бульби (картопля), кореневі бульби (далія), цибулини, підземні горизонтальні стебла (малина), виводкові бруньки, надземні бульби та цибулинки (рис. 8.2). Часто вегетативні органи розмноження можуть служити й органами зимівлі (стеблові та кореневі бульби, цибулини та стеблоцибулини).

 

Рис. 8.2. А. Вегетативне розмноження картоплі:

1 – проросток, 2 – вічка; Б. Цибуля: 1 – лусочки, 2 – бруньки. 3 – дінце, 4 – придаткове коріння; В. Кореневище конвалії: 1 – кореневище, 2 – паросток; Г. Каланхое з «зубками»; Д. Пупкування гідри; Е. Розмноження богатощетинково черв’яка за допомогою поперечного поділу: 1 – головний відділ, 2 – окремі особини; Ж. Пупкування дріжджових грибків; З. Вегетативне розмноження полуниці: 1 – «вуса», 2 – проросток, 3 – придаткове коріння, 4 – материнська рослина