Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості будови органів травлення в дрібних свійських тварин. Особливості будови органів дихання в дрібних свійських тварин

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
25
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЛЕКЦІЯ
 
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДРІБНИХ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
 
В основі життєдіяльності організму лежить обмін речовин – складний процес асиміляції (засвоєння) поживних речовин, які надходять із зовнішнього середовища та використовуються організмом для будови клітин і тканин та дисиміляції (розпаду) складних речовин на більш прості зі звільненням необхідної для життєдіяльності енергії шляхом їх окислення киснем. Процес переробки корму до відносно простих одиниць і їх всмоктування називається травленням, яке здійснюється комплексом внутрішніх органів – апаратом травлення.
Травна трубка в дрібних свійських тварин поділяється на наступні відділи:
- головна кишка – ротова порожнина і глотка;
- передня кишка – стравохід і шлунок
- середня кишка – дванадцятипала, порожня і клубова кишки, а також застінні травні залози – печінка і підшлункова залоза.
- задня кишка – сліпа, ободова і пряма кишки.
 
I. Особливості будови органів головної кишки
 
Особливості прийому корму в м’ясоїдних зумовлені характером корму та будовою органів головної кишки. Як правило, вони захоплюють корм різцями та іклами, відкушують і відривають шматки, іноді допомагають лапами. У гризунів основим способом прийому їжі є її згризання.
Ротова порожнина в собак залежно від породи може мати різноманітні форму та розміри. Як правило, вона відносно вузька в ростральній частині та сильно розширюється в задній половині. В собак доліхоцефалічних порід ротова порожнина довга й вузька, а в собак брахіцефалічних порід – коротка й широка. В кішок усіх порід порожнина рота коротка та широка. У гризунів ротова порожнина сильно витягнута вперед від корінних зубів і різко тут звужена. Верхні і нижні аркади віділяють дозовні від неї присінок рота, обмежований спереду губами, збоку щоками.
Ротова щілина в собак дуже велика і тягнеться каудально до 3-4-го кутнього зуба. В м’ясоїдних вона може відкриватися на досить великий кут, що значною мірою допомагає захопленню та утриманню здобичі. З цим пов’язаний сильний розвиток вискових м’язів, які призначені для виконання цієї функції завдяки прикріпленню поблизу центру обертання висково-нижньощелепного суглобу. Кут рота в деяких порід сильно звисає, внаслідок чого рот може бути відкритий дуже широко.
У гризунів ротова щілина невелика, кути її досягають рівня передньої третини діастеми.
Присінок та власне ротова порожнина часто сполучаються через широкі щілини між іклами та молярами (відсутність премолярів!), у тому числі при центральній оклюзії (змикання зубів верхньої та нижньої щелепи). Велика ротова щілина м’ясоїдних, яка дозволяє широко відкривати пащу, полегшує дослідження ротової порожнини та глотки, а також проведення оперативних втручань.
Слизова оболонка тварин блідо-рожева, проте у собак може бути пігментована в чорний колір.
А. Присінок ротової порожнини
Губи тонкі, рухлива верхня губа довга, особливо каудально в ділянці переходу в нижню губу. Невелика безволоса пігментована ділянка, яка розміщена посередині, переходить у носове дзеркало. Фільтром називається плоска серединна борозна на верхній губі, яка в деяких брахіцефалічних порід (боксер, мопс, бульдог та ін.) може бути такою широкою та глибокою, що оголює (відкриває) різцеву кістку. Більш коротка нижня губа рострально і частково латерально вкрита верхньою губою і ближче до кута рота має зубчики. Робота губ найчастіше проявляється в оголенні різців та іклів. Шкіра губ густо вкрита волоссям, із них у кішок особливо сильно розвинуте довге пружне синуозне. Це волосся дозволяє кішкам дуже добре рухатися в темряві та сигналізує про можливість проходження вузьких місць.
В кішки на зовнішній поверхні нижньої губи є численні жирові залози.
У гризунів губи рухливі. Верхня губа розсічена борозною.
Щоки порівняно короткі, з гладенькою і часто пігментованою слизовою оболонкою. У гризунів щоки добре розвинуті, мають подушки, які утворені шкірою, що заходить із кутів рота всередину.
Зуби в собаки, як і в інших видів свійських тварин, розміщені на межі присінка і власне ротової порожнин у вигляд верхньої та нижньої зубних аркад. Зубні аркади в них анізогнатні (неспівпадаючі) – нижня аркада вужча, ніж верхня, тому аркади верхніх і нижніх зубів не співпадають. Це означає, що при змиканні щелеп зуби верхньої щелепи своїми язиковими поверхнями контактують з губними та щічними поверхнями зубів нижньої щелепи. Такий прикус характеризує зубну систему собаки як секодонтну і дозволяє відповідно до будови суглобу рух щелеп лише у вертикальній площині.
В результаті виведення численних порід, з дуже різними формами черепа і пов’язаними із цим порушеннями прикусу, зуби собак зазнали дуже сильні зміни, в тому числі часто відносно твердості. Крайні варіанти представляють короткоголові, брахіцефалічні породи, такі як пекінес, мопс, бульдог, боксер та ін., з одного боку та довгоголові, доліхоцефалічні породи, такі як борза, колі, грейхаунд та ін., з іншого боку.
В цілому діють наступні закономірності. Доги, бульдоги, боксери, мопси, пекінеси та подібні до них породи собак відрізняються так званим щучим прикусом (прогенія) – генетично зумовлена аномалія, що характеризується скороченням верхньої щелепи. Такси, колі і тер’єри мають карповий прикус (прогнатія) – скорочення нижньої щелепи. Решта порід собак мають ножицеподібний прикус, який є нормальним.
Собаки великих порід (сенбернари, леонбергери, доги, борзі, колі та ін.) мають м’які зуби, а собаки дрібних порід (тер’єри, пінчери,
Фото Капча