Особливості будови органів травлення в дрібних свійських тварин. Особливості будови органів дихання в дрібних свійських тварин

Ділянки переважної закупорки (обструкції) або тривалих судорог мускулатури (ахалазії) стравоходу розміщуються:

1. на рівні каудальних констрикторів глотки;

2. при вході в грудну порожнину;

3. поблизу аорти, особливо при персистенції дуги аорти;

4. над біфуркацією трахеї;

5. на рівні стравохідного отвору діафрагми.

Слизова оболонка вистелена плоским багатошаровим незроговілим епітелієм, зібрана в поздовжні складки, що легко розправляються, так як має добре розвинутий підслизовий шар. На поверхні слизової оболонки відкриваються численні слизові залози, які розсіяні по всьому стравоходу в собаки, а в кішки – є лише в краніальній третині. М’язова оболонка в собаки повністю побудована із посмугованої м’язової тканини, складається в основному з двох шарів: внутрішнього – колового і зовнішнього – поздовжнього. Непосмугована мускулатура з’являється лише перед входом у шлунок, тому для собаки характерна легка здатність до блювоти. В кішки посмуговані м’язові волокна є лише в краніальній третині стравоходу, а потім змінюються непосмугованою м’язовою тканиною. Перед входом у шлунок стравохід лійкоподібно розширюється з одночасним потовщенням стінки. Зовнішня оболонка шийної частини представлена адвентицією, грудної – плеврою, а черевної – очеревиною.

Шлунок однокамерний, кишкового типу. Шлунок досліджується в лівому підребер’ї (9-12 м. р. п.) та ділянці мечоподібного хряща, пілорична частина – в правому підребер’ї. Проте його розміри та форма, а також положення можуть сильно коливатися залежно від ступеню наповненості. В стані помірного наповнення шлунок має форму U-подібного зігнутого мішка, який прилягає своєю краніальною парієтальною поверхнею до діафрагми та печінки, а каудальною вісцеральною поверхнею повернений до кишечнику. Пустий шлунок має форму V-подібно зігнутої не дуже широкої трубки з випином – наповненим повітрям дном шлунку. При попаданні корму спочатку розширюється тіло шлунку і присінок пілоруса, в той час як канал пілоруса залишається відносно вузьким. За сильного наповнення U-подібна форма шлунку вже не розпізнається, шлунок скоріше набуває округлі обриси. Особливо це помітно в собаки: максимально наповнений шлунок має вигляд мішка без форми, який заповнює все ліве підребер’я. Одночасно із зміною форми відбувається і зміщення шлунку. Вже в помірно наповненому стані він може виступати в пупкову ділянку і прилягати до вентральної черевної стінки. За подальшого наповнення шлунок випинається із підребер’я і в крайньому випадку може доходити з лівого боку до входу в таз. При цьому також збільшується площа контакту з вентральною черевною стінкою і остання може помітно випинатися.

Положення шлунку залежить також від положення тіла. Кардія та пілорус у собаки, яка стоїть розміщується на рівні 9 міжребер’я, в положення лежачи на животі – на рівні 10 міжребер’я. В положенні лежачи на боці кардія та пілорус знаходяться на різних рівнях: в положенні лежачи на лівому боці кардія розміщується на рівні 8 міжребер’я, пілорус – на рівні 9 міжребер’я; в положення лежачи на правому боці кардія розміщується на рівні 10 міжребер’я, пілорус – на рівні 8 міжребер’я. В положення лежачи на спині кардія розміщується на рівні 11 міжребер’я, пілорус – на рівні 10 міжребер’я. Це свідчить про те, що незважаючи на фіксацію шлунку на вході і виході, переміщення органу все ж відбувається. Перекручування шлунку відносно часто відбувається у великих собак, які активно рухаються із повним шлунком. На противагу цьому в кішки шлунок достатньо міцно зафіксований, так що можливості його зміщення сильно обмежені. Розтягування шлунку в кішки, як і в собаки, досить значне. З огляду конусоподібної форми грудної клітки в кішки пустий шлунок не завжди повністю знаходиться в лівому підребер’ї, проте в будь-якому випадку, як і в собаки, пустий шлунок не торкається вентральної черевної стінки. Для наповненого шлунку кішки в принципі характерні всі особливості, описані для шлунку собаки.

Слизова оболонка в м’ясоїдних містить залози на всій поверхні шлунку. В пустому шлунку слизова оболонка збирається у вільні складки, які розправляються при його наповненні. Три види шлункових залоз локалізовані в собаки та кішки так, що кардіальні залози займають вузьку смужку біля входу в шлунок; зона донних або власних залоз шлунку вкриває ділянку дна та тіла шлунку, тобто приблизно дві третини всієї площі. При цьому є велика різниця між собакою та кішкою: в кішки ця зона є однорідною; в собаки в ділянках, близьких до кардії, слизова світліша, тонша і вкрита добре помітними ямочками, а в ділянках, близьких до пілорусу, товста слизова оболонка має темне червонувато-коричневе забарвлення і шлункові ямочки розрізняються погано. Слизова оболонка, яка містить пілоричні залози, в м’ясоїдних знаходиться в пілоричній частині шлунку. Вона червонувата з легким жовтуватим відтінком. У мертвої собаки слизова оболонка шлунку може набувати зеленуватого відтінку в зв’язку із відтоком жовчі із дванадцятипалої кишки. М’язова оболонка складається із шарів непосмугованих м’язових волокон. Уся зовнішня поверхня шлунку вкрита серозною оболонкою – очеревиною, яка на більшій та меншій кривизні переходить у дорсальну та вентральну брижі шлунку. Більший сальник – добре розвинутий, охоплює кишки з вентрального та латеральних боків. Печінка, сечовий міхур та низхідна частина дванадцятипалої кишки лежать поза сальником.