Особливості будови органів травлення в дрібних свійських тварин. Особливості будови органів дихання в дрібних свійських тварин

Тверде піднебіння вузьке в ростральній частині, від різцевих зубів в каудальному напрямку сильно розширюється. Його слизова оболонка роговіє, в собаки незначно, в кішки – більшою мірою. В підслизовому шарі розміщені венозні сплетення. В собаки слизова оболонка твердого піднебіння гладка, в більшості випадків пігментована. В кішки між поперечними валиками розміщені короткі, спрямовані каудально сосочки.

У криси на твердому піднебінні розміщено 8 поперечних валиків, 5 з яких вигніті і перервані посередині.

У кроля кількість валиків 16-17. В передній частині є добре розвинутий різцевий сосочок.

М’яке піднебіння розвинуте помірно, кінцевою ділянкою прилягає до кореня язика. За напруженого дихання м’ясоїдні можуть дихати ротом завдяки активному підніманні піднебінної завіски.

Язик у більшості випадків не пігментований, за винятком чау-чау, в яких язик має синюватий колір. У м’ясоїдних язик служить в основному для прийому рідкого корму. В зв’язку із цим у собаки верхівка язика має форму лопатки; в кішки поглинання рідини здійснюється шляхом занурення та швидкого втягування верхівки язика, вкритого великою кількістю щільно розміщених зроговілих сосочків. В якості тактильного органа і носія органів смаку язик сортує та оцінює їжу, виконує головну роль в акті жування та ковтання, а також служить для очищення та догляду за шерстю і шкірою.

Дуже рухливий рожевий язик м’ясоїдних має плоску форму та загострені краї, по середній сагітальній лінії якого проходить слабка язикова борозна. Морфологічною особливістю м’ясоїдних є наявність на нижньому боці верхівки язика в пухкій сполучній тканині веретеноподібного язикового хряща. Язиковий хрящ представляє собою сполучнотканинний тяж, пронизаний жировою тканиною, в середній частині якого в собаки є окремі посмуговані м’язові волокна і хрящові утвори в формі лінз. Передбачається, що язиковий хрящ служить у м’ясоїдних для підтримки верхівки язика.

Густо розміщені ниткоподібні сосочки м’які, тонкі, спрямовані вершинами назад, біля основи язика вони довгі, а в кішок – із зроговілими верхівками, особливо в передній половині. Вони надають язику, особливо його ростральній частині, характерну структуру щітки і особливо підходять для утримування рідини на язику, «зашліфовування» залишків м’яса з кісток, а також для догляду за шерстю. Грибоподібні сосочки розповсюджені по всій спинці язика, проте біля країв розміщуються рядами і краще помітні. Валикоподібних сосочків 2-3 пари на корені язика, листкоподібні – слабо помітні.

На передній третині язика новонароджених м’ясоїдних з країв є особливі крайові сосочки, які підтримують процес смоктання.

У гризунів на язиці добре розвинуті ниткоподібні сосочки. У кроля є подушка. Серед смакових сосочків є 1 пара валиководібних та спереду від них по великому 5-6 мм листкоподібному сосочку. Грибоподібні сосочки розсіяні по всій поверхні язика. У криси розвинуті в основному зроговілі ниткоподібні сосочки. На основі язика розміщені конічні соосочки у вигляді гачків, а на кореня язика примітивні грибоподібні сосочки. По середній лінії на корені язика розміщений непарний валикоподібний сосочок.

Із пристінних слинних залоз губні і щічні розвинуті слабо, вони мають переважно локальне значення для змочування корму та зволоження слизової оболонки ротової порожнини. Із щічних залоз добре розвинута лише дорсальна щічна залоза округлої форми, зміщена в ділянку орбіти медіально від виличної дуги і називається орбітальна (вилична) залоза – gl. orbitalis (zygomatica) ; вона має 4-5 дрібних відвідних протоків або один великий, які відкриваються в защічний простір; вентральні залози відсутні або слабо розвинуті.

Застінні слинні залози виділяють частково рідкий серозний, проте в основному густий слизовий секрет, який розмочує та розріджує корм, за необхідності допомагає його ковзанню по стравоходу. В м’ясоїдних слинні залози менші, ніж у травоїдних, що зумовлено особливостями харчування.

Привушна слинна залоза трикутно-округлої форми з виїмкою для вушної раковини (вигляд виделки), протока залози проходить упоперек жувального м’яза; піднижньощелепна – округлої форми, велика, лежить вентрально від привушної слинної залози; під’язикова багатопротокова – лежить збоку від язика, протоки відкриваються на дні ротової порожнини, складається з окремих часточок; під’язикова однопротокова – сильно розвинута і тісно зростається з піднижньощелепною залозою.

У морської свинки застінні залози мають значні розміри, особливо піднижньощелепова. Слинні залози продукують слину постійно, але почерзі – ліва потім права.

Із мигдаликів – язиковий відсутній, є парні піднебінні, які лежать у широких мигдаликових пазухах, випинаючись із них у вигляді потовщень мигдалеподібної форми та непарний глотковий, який знаходиться у задній стінці глотки між отворами слухових труб. У кішки є бічний білянадгортанний мигдалик, який представляє собою невелику, вкриту окремими лімфатичними вузликами пластинку на основі надгортанника.

В. Глотка має типову будову, межа між нею і стравоходом добре помітна.

 

 

Завдяки ритмічним скороченням мускулатури головної і передньої кишки відбувається рух харчової грудки через зів у глотку, стравохід і шлунок – процес ковтання; в шлунку відбувається початкова фаза перетравлення білків під дією фермента – пепсина, подальша механічна обробка харчової маси і формування хімуса, частково всмоктується вода, мінеральні солі, спирт і деякі інші низькомолекулярні речовини, а також відбувається евакуація хімуса в тонку кишку.

Стравохід у собаки має три частини – шийну, грудну і дуже коротку черевну. В дистальній третині