Особливості державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

2) Принцип юридичної рівності і недискримінації. За цим принципом забороняється дію держави, яке обмежує діяльність ЗЕД. І, тим не менш, зберігаються елементи дискримінації українських експортерів за кордоном, а також застосовуються методи обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки.

3) Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД. Суб'єкти ЗЕД захищаються на своїй території, поза територією України відповідно до міжнародного законодавства (захист державних інтересів України). Відносно цього принципу, захист суб'єктів ЗЕД на своїй території вимагає значного доопрацювання нашого законодавства з приводу ЗЕД, а також конструктивні заходи уряду для поліпшення і збільшення зовнішньоекономічних зв'язків з розвиненими і країнами, що розвиваються.

4) Принцип еквівалентності обміну і неприпустимості демпінгу при ввезенні (вивезенні) товару. На жаль, цей принцип неодноразово порушувався суб'єктами ЗЕД України щодо експорту продукції металургійного комплексу. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» також визначено види зовнішньоекономічної діяльності, здійснювані на Україну. До них відносяться:

- експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили) ;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, аудиторських, юридичних та інших, не заборонених законами України;

- надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном на території України та за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності, аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, симпозіумів, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

- орендні, в тому числі лізингові операції;

- операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, біржах і на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами України.

 

 

Зовнішньоекономічний аспект сучасної політичної ситуації на Україні обумовлюється існуванням і впливом трьох потужних факторів:

- фінансової залежності країни від західних міжнародних організацій,

- енергетичної залежності від Росії та країн СНД,

- зацікавленості у просуванні українських озброєнь на ринки зарубіжних країн, у тому числі і країн «третього світу», а також країн СНД.

Слід спеціально зазначити, що у зв'язку з несприятливо складається для України кон'юнктурою світового ринку, а також з в зв'язку з руйнуванням виробничого потенціалу української паливно-видобувної та метало-переробної промисловості, традиційно формувалася зацікавленість її в просуванні на зовнішні ринки товарів продовольчої групи, а також продуктів виробництва чорної і кольорової металургії та вугільної та хімічної промисловості має явну тенденцію до зниження.

Україні необхідно виходити з того, що ЗЕД, що є всі види господарської діяльності, пов'язані з участю країни в міжнародному поділі праці, є невід'ємною частиною всієї господарської діяльності держави.

У нових умовах, коли економіка Україна прагне до ринкових умов, коли в країні зруйновані структури державного регулювання ЗЕД, характерні для командно-адміністративної системи управління, а нові перебувають у процесі становлення, цілі і завдання державного регулювання ЗЕД істотно змінилися. У сучасних умовах, які характеризуються падінням виробництва, дестабілізацією фінансової системи країни, широкої лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, що означає по суті ліквідацію державної монополії на зовнішню торгівлю та інші види ЗЕД, необхідно визначити ті форми й методи впливу на суб'єктів господарювання – учасників ЗЕД, які були б здатні забезпечувати захист державних інтересів.

Досвід проведеного в Україну (в т. ч. у складі колишнього СРСР), починаючи з 1987 року, курсу на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в умовах загальної нестабільності, серйозного соціально-економічної кризи, порушення господарських зв'язків між виробниками практично у всіх сферах економіки, наявності значних цінових диспропорцій, економічно абсолютно необгрунтованого невідповідності між цінами на сільськогосподарську і промислову продукцію на користь останньої, дезорганізації господарської інфраструктури на великому економічному просторі, показав, що політика поспішної лібералізації ЗЕД призвела до досить великим витратам в економіці.

Відсутність належного порядку