Особливості формування передумов оволодіння мовленням у дітей з порушенням інтелекту у немовлячий період (з 2 до 9 місяців)

 

Таблиця 2

Розвиток голосових реакцій у дітей першого року життя

СтадіїВік дітейГолосові реакції

І – крик1 день – 1, 5 міс. Голосні звуки, що нагадують фонеми а, о, є. 

II – гукання1 міс. – 2-3 міс. Поєднання голосного а та приголосних г. к: агу-у, аку-у

III – гулення2-3 міс. – 4 міс. Об'єднання приголосних: фр-р-р. р-р-р, тиль-ль-ль, буль-ль-ль, тль-ль-ль

IV – трелі4-4. 5 міс. – 5-5, 5 міс. Співуче гулення: а-а-а-а, а-е-о, у-у-о-о, ля-а-а, му-у-у

V – белькіт5-5, 5 міс. – 1 рікПовторення складів: ма-мама, ба-ба-ба-ба, дя-дя-дя-дя, та-та-та-та і т. ін. 

VI – слова-склади, перші слова8-10 міс. – 1 рікСлова склади: на, па, ма, ма-ма, ба-ба, ав-ав, му, дай і т. ін. 

 

Для подальшого розвитку мовлення дитині потрібно: а) навчитися виокремлювати звукокомплекси (слова) з цілого мовленнєвого потоку; б) здійснювати тонкий фонетичний аналіз кожного звуко-комплексу; в) розуміти мовлення дорослих; г) засвоїти механізми мовлення (артикуляцію). Всі ці завдання вирішуються у процесі спілкування дитини з дорослим у другому півріччі першого року життя.

Другий етап підготовчого періоду (6-12 місяців) характеризується розвитком розуміння мовлення дорослих. З'являється новий тип спілкування дорослих з дитиною – спілкування на основі розуміння мовлення дорослих.

Розуміння мовлення, за М. І. Красногорським і М. М. Кольцовою, це результат утворення умовних зв'язків. М. І. Красногорський зазначає, що в людини, на відміну від тварин, «всі сигнали, нові коркові рефлекси вже в перші роки життя опосередковуються словами, тобто пов'язуються в мовленнєвослуховому аналізаторі зі словесними сигналами, які в мовленнєворуховому аналізаторі одержують кінестетичне оформлення і входять у словниковий склад дитячого мовлення» [27: 198]. При нормальному мовленнєвому спілкуванні дитини з дорослими, за словами вченого, утворення певних мовленнєвих реакцій та розуміння мовлення відбувається шляхом наслідування і змінюються шляхом рефлекторного повторення або «фізіологічної ехолалії».

За М. М. Кольцовою, слово набуває для дитини значення умовного подразника на 8-9 місяці її'життя. До цього періоду реакція дитини здійснюється на весь комплекс стимулів, що входять до складу подразника: на положення тіла (кінестетичний компонент) ; обстановку, вигляд мовця (зоровий компонент) ; голос та інтонацію (звуковий компонент). На 8 місяці, стверджує вчена, діти вже дають адекватні реакції на низку таких подразників, складовою частиною яких є фрази. Відтепер у відповідь на дію такого комплексного подразника (фрази) дитина дає певну адекватну рухову реакцію.

Отже, дитина навчається розуміти, що кожен предмет, кожна властивість предмета, будь-яка дія має свою назву. Водночас М. М. Кольцова застерігає, що розвиток розуміння мовлення (адекватна реакція на фрази, речення) залежить безпосередньо від ступеня спілкування дорослих з дитиною. Чим частіше і триваліше буде спілкування, тим швидше відбувається виокремлення слова як умовного сигналу, і, навпаки, чим менше спілкуються з дитиною, тим тривалішим буде час початку розуміння мовлення дорослих.

Отже, дорослим слід пам'ятати, що основна мета спілкування дорослих з дитиною в означений період не може обмежуватись тільки емоційним контактом, слід вимагати від дитини виконання певних дій. За результатами досліджень Г. Л. Розенгарт-Пупко, яка вивчала умови, що сприяють розумінню мовлення в ситуаціях догляду за дитиною і задоволення її потреб, можна легко домогтися вже у 6-7 місяців розуміння слів, які позначають дії з предметами, натомість майже неможливим залишається ще розуміння назв самих предметів.

Організація зорового сприймання і розглядання іграшок, предметів є, на думку автора, однією з провідних умов, що сприяють розумінню дитиною назв окремих предметів. Це підтверджує і дослідження М. З. Барбашевої [55]. За її даними, орієнтовна реакція у дітей на зоровий подразник виявляється більш стійкою, ніж на слуховий.

З психологічного боку розвиток розуміння мовлення у дітей описує Д. Б. Ельконін, яке він відносить до другої половини першого року життя. За його словами, дитина встановлює зв'язки між словами (їх звуковим образом), які промовляє, і предметами чи власними діями. Ці зв'язки виникають або у спільній діяльності з дорослими, або шляхом спеціального навчання. До 9-10 місяців їх кількість значно збільшується. Діти виконують за словом низку рухів – подають ручку, окремі іграшки, кидають предмети, від-шуковують поглядом деякі предмети й дорослих людей.

Загальновідомо, що будь-яке слово належить не до однієї поодинокої конкретної речі, а до цілої їх групи, до якої входять предмети різні за зовнішніми ознаками (кольором, формою, величиною і т. ін.), але однакові за суспільним вживанням. Вже на ранніх ступенях дитинства, одне й теж саме слово пов'язується дитиною з різними (іноді зовсім малосхожими) предметами. Д. Б. Ельконін наводить приклад зі словами «годинник» і «ґудзик», слово «годинник» відноситься до маленького, кругленького на руці матері, до великого настінного годинника, який відтворює гучні звуки, до настільного квадратного годинника, а слово «ґудзик» – до круглого чорного на піджаку батька, й до маленького білесенького ґудзичка на власній сорочці дитини, до великого кольорового ґудзика на сукні матері. Необхідність позначати одним і тим самим словом різні за своїми зовнішніми ознаками предмети вимагають розуміння слова і його узагальнення. Перші узагальнення саме і виникають