Особливості організації надання медичної допомоги дітям при надзвичайних ситуаціях

 

Рис. 3. Пов'язка на голову у виді “вуздечки”

  

а б в

Рис. 4. Пращевидна пов'язка: а – на ніс; б – на чоло; в – на підборіддя.

   

а б

Рис. 5. Пов'язка на груди: а – спіральна; б – хрестоподібна

 

На груди накладають спіральну чи хрестоподібну пов'язку. Для спіральної пов'язки (рис. 5, а) відривають кінець бинта довжиною близько 1, 5 м, кладуть його на здорове надпліччя і залишають висіти косо на грудях. Бинтом, починаючи знизу зі спини, спіральними ходами (2... 9) бинтують грудну клітину. Вільно висячі кінці шматка бинта зв'язують [9, 45].

Хрестоподібну пов'язку на груди (рис. 5, б) накладають знизу круговими, фіксуючими 2... 3 ходами бинта (1... 2), далі зі спини праворуч на ліве надпліччя (3), яке фіксують круговим ходом (4), знизу через праве надпліччя (5), знову навколо грудної клітки; кінець бинта останнього кругового ходу закріплюють шпилькою.

При проникаючих пораненнях грудної клітини (пневмотораксі) на рану треба накласти внутрішню стерильну поверхневу прогумовану оболонку, а на неї стерильні подушечки пакета перев'язочного індивідуальних і туго забинтувати. При відсутності пакету герметична пов'язка може бути накладена з використанням лейкопластиру, як показано на рис. 6.

 

Рис. 6. Накладення пов'язки лейкопластиру при відкритому пневмотораксі.

 

Смужки пластиру, починаючи на 1... 2 см вище рани, черепиця подібно приклеюють до шкіри, закриваючи у такий спосіб усю раневу поверхню. На лейкопластир кладуть стерильну серветку або стерильний бинт у 3... 4 шари, далі шар вати і туго забинтовують.

Особливу небезпеку для ураженого представляють поранення, котрі супроводжуються пневмотораксом зі значною кровотечею. У таких випадках накласти герметичну пов'язку за допомогою лейкопластиру, як правило, не вдається. Найбільш доцільним в цьому випадку являється перекриття рани повітронепроникним матеріалом (клейонкою, целофаном) і накласти пов'язку зі стовщеним шаром вати чи марлі. Транспортування уражених з наявністю пневмотораксу здійснюється на санітарних носилках при положенні хворого у сидячому стані [7, 64].

 

 

У залежності від виду кровотечі (артеріальна, венозна, капілярна) і наявних при наданні першої медичної допомоги засобів здійснюють тимчасову чи остаточну його зупинку.

Тимчасова зупинка найбільш небезпечної для життя зовнішньої артеріальної кровотечі досягається накладенням джгута чи закрутки, фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання, притисненням артерії вище місця її ушкодження пальцями. Сонна артерія притискається нижче рани. Пальцеве притиснення артерій – самий доступний і швидкий спосіб тимчасової зупинки артеріальної кровотечі. Артерії притискаються в місцях, де вони проходять поблизу кісти чи над нею.

Скроневу артерію притискають великим пальцем до скроневої кісти перед вушної раковини при кровотечі з ран голови.

Нижню челюсну артерію притискають великим пальцем до кута нижньої щелепи при кровотечі з ран, розташованих на обличчі.

Загальну сонну артерію притискають до хребців на передній поверхні шиї збоку від гортані. Потім накладають пов'язку, що давить, під якою на ушкоджену артерію підкладають щільний валик з бинта, серветок чи вати.

Підключичну артерію притискають до 1-му ребра в ямці над ключицею при ранах, що кровоточать, в області плечового суглоба, верхньої третини плеча або в паховій западині.

При розташуванні рани в області середньої чи нижньої третини плеча притискають плечову артерію до голівки плечової кістки, для чого, спираючись великим пальцем на верхню поверхню плечового суглоба, іншими здавлюють артерію.

Плечову артерію притискають до плечової кісти з внутрішньої сторони плеча збоку від двоголового м'яза.

Променеву артерію притискають до підлягаючого кісті в області зап'ястя у великого пальця при ушкодженні артерій кисті.

Стегнову артерію притискають у паховій області до лобкової кістки шляхом натиснення стиснутим кулаком (це роблять при ушкодженні стегнової артерії в середній і нижній третині). При артеріальній кровотечі з рани, розташованої в області гомілки стопи, притискають підколінну артерію в області підколінної ямки, для чого великі пальці кладуть на передню поверхню колінного суглоба, а іншими притискають артерію до кістки.

На стопі можна притиснути підлягаючої до кісток артерії тилу стопи, потім накласти пов'язку, що давить, на стопу, а при сильних артеріальних кровотечах – джут на область гомілки. Виконавши пальцеве притиснення судини, треба швидко накласти, де це можливо, джгут чи закрутку і стерильну пов'язку на рану [2, 67].

Накладення джгута (закрутки) – основний спосіб тимчасової зупинки кровотечі при ушкодженні великих артеріальних судин кінцівок. Джут накладають на стегно, гомілку, плече і передпліччя вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг чи м'яку підкладку з бинта, щоб не прищемити шкіру. Джут накладають з такою силою, щоб зупинити кровотечу. При занадто сильному здавлюванні тканин у більшій ступені травмуються нервові стовбури кінцівки. Якщо джут накладений недостатньо туго, артеріальна кровотеча підсилюється, тому що здавлюються тільки вени, по яких здійснюється відтік крові з кінцівки. Правильність накладення джгута контролюється відсутністю пульсу на периферичній судині.

Час накладення джгута з вказівкою дати, години і хвилини відзначають у записці, що підкладають під хід