Особливості організації надання медичної допомоги дітям при надзвичайних ситуаціях

 

При раптовому припиненні серцевої діяльності дитини і подиху настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж приступити до непрямого масажу серця і штучному диханню, то в ряді випадків удається відновити потерпілому життя.

Раптове припинення дихання і серцевої діяльності може бути при поразці електрострумом, утопленні, при здавлюванні, закупорці дихальних шляхів й у ряді інших випадків. Найбільш ефективне використання для штучного дихання спеціальних апаратів, за допомогою яких вдувається повітря у легені. При відсутності таких апаратів штучне дихання роблять різними способами, з яких найбільш розповсюджений спосіб “із рота в рот”.

Перш ніж почати штучне дихання, треба укласти потерпілого на спину і переконатися, що його повітряносні шляхи вільні від сторонніх предметів, для чого його голову максимально закидають назад. При стиснутих щелепах треба висунути нижню щелепу вперед і, надавлюючи на підборіддя, розкрити рот, потім варто очистити серветкою ротову порожнину від слини, блювотних мас і приступити до штучного дихання: на відкритий рот ураженого покласти в один шар серветку (носова хустка), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно пригорнути свої губи до губ ураженого, створивши герметичність, із силою вдути повітря йому в рот (рис. 8) [8, 47].

Удмухують таку порцію повітря, щоб вона щораз викликала можливо більш повне розправлення легенів, це визначається по русі грудної клітини. При вдмухуванні невеликих порцій повітря штучне дихання не буде ефективним. Повітря вдмухують ритмічно 16... 18 разів у хвилину до відновлення природного дихання. При пораненнях нижньої щелепи штучне дихання можна робити іншим способом, коли повітря вдмухують через ніс потерпілого. Рот його при цьому повинний бути закритий. Штучне дихання припиняють при встановленні достовірних ознак смерті.

При великих пораненнях щелепи штучне дихання зазначеними способами зробити неможливо, тому використовують способи Сильвестра та Каллістова. При проведенні штучного дихання способом Сильвестра потерпілий лежить на спині, той хто надає допомогу встає на коліна в головах потерпілого, бере обидві його руки за передпліччя і різко піднімає їх, далі відводить руки назад за себе і розводить у сторони. Так утворюється вдих. Потім роблять зворотний рух, передпліччя ураженого кладуть на нижню частину грудної клітини і стискають її. Відбувається видих.

При штучному диханні способом Каллістова потерпілого укладають на живіт з витягнутими уперед руками, голову повертають набік, підкладаючи під неї одяг (ковдру). Носилковими лямками або зв'язаними двома-трьома брючними ременями потерпілого періодично (у ритмі подиху) піднімають на висоту до 10 см і опускають. При підніманні ураженого в результаті розправлення грудної клітини відбувається вдих, при опусканні внаслідок її здавлювання – видих.

 

Рис 8. Штучне дихання і непрямий масаж серця: а – вдих; б – видих.

 

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого являється відсутність пульсу, серцебиттів, реакції зіниць на світло (зіниці розширені), негайно приступають до непрямого масажу серця: потерпілого укладають на спину, він повинний лежати на твердій рівній поверхні. Устають з лівої сторони від нього і кладуть свої долоні одну на іншу на область нижньої третини грудини. Енергійними ритмічними поштовхами 50... 60 разів у хвилину натискають на грудину, після кожного поштовху відпускаю руки, щоб дати можливість розправитися грудній клітці. Передня стінка грудної клітини повинна зміщатися на глибину не менш 3... 4 см [6, 81].

Непрямий масаж серця проводиться в сполученні зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу ураженому повинні робити два чи три людини. Перший робить непрямий масаж серця, другий – штучне дихання способом «із рота в рот», а третій підтримує голову ураженого, знаходячись праворуч від нього, і повинний бути готовим замінити одного з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця здійснювати безупинно протягом потрібного часу. Під час вдмухування повітря надавлювати на грудну клітину не можна. Ці заходи проводять поперемінно: 4... 5 натиснень на грудну клітину (на видиху), потім одне вдмухування повітря в легені (вдих).

 

 

Якщо першу медичну допомогу при надзвичайній ситуації буде потребувати одночасно велике число уражених, то визначається терміновість і черговість її надання. У першу чергу допомогу надають дітям і тим потерпілим, які можуть загинути, якщо не одержать її зараз же.

Приступаючи до надання першої медичної допомоги при комбінованій поразці, треба визначити послідовність окремих її прийомів.

Спочатку виконують ті прийоми, від яких залежить збереження життя ураженої дитини, чи ті, без яких неможливо виконати наступні прийоми першої медичної допомоги. Так, при відкритому переломі стегна і наявності артеріальної кровотечі спочатку треба зупинити небезпечну для життя кровотечу, потім на рану накласти стерильну пов'язку і тільки потім приступити до іммобілізації кінцівки: накласти шину використовуючи підручні засоби для досягнення нерухомості при переломі.

Усі прийоми першої медичної допомоги повинні виконуватися особливо дбайливо і бути щадними. Грубі втручання можуть зашкодити потерпілій дитині і погіршити її стан. Якщо першу медичну допомогу робить не один, а двоє чи кілька людей, то треба діяти злагоджено. У цьому випадку один з тих, хто надає допомогу, повинен бути старшим і керувати виконанням усіх прийомів першої медичної допомоги.

При наданні першої медичної допомоги використовують табельні і підручні засоби. Табельними засобами надання першої медичної допомоги є перев'язочний матеріал: бинти, перев'язочні пакети медичні, великі і малі стерильні пов'язки і серветки, вата й ін. Для зупинки кровотечі застосовують кровоспинні джгути – стрічкові і трубчасті, а для проведення іммобілізації спеціальні шини – фанерні, сходові, сітчасті й ін. При наданні першої медичної допомоги дітям використовують деякі медикаменти – розчин йоду спиртовий 5% у ампулах чи у флаконі, 1... 2% спиртовий розчин брильянтового зеленого у флаконі, валідол у пігулках, настойка валеріани, нашатирний спирт в ампулах, гідрокарбонат натрію (сода харчова) у пігулках або порошку, вазелін і ін.

 

 

1. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України. – К. : – 2000.

2. Алексеенко В. А. Биосфера и жизнедеятельность: Учеб. пособие. – Логос, 2002.

3. Бабенко О. І., Задорожна О. М., Черевко Р. І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К. : ІЗМН. – 2004.

4. Бедрій Я. І. та ін. Безпека життєдіяльності: Посіб. для студентів. – Львів: АРІ. -2002.

5. Гринин А. С., Новиков В. Н. Безопасность жизнедеятельности: Учебное пособие. – М. : “ Высшая школа”. – 2003.

6. Джигирей В. А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Львов: “Афіша”. – 2003.

7. Жалібо Е. П. Безпека життєдіяльності. – Львів. : “Новий світ”. – 2000.

8. Каммерер Ю. Ю., Кутырев А. К., Харкевич А. Е. Защитные сооружения гражданской обороны: Учеб. пособие. – М. : Энергоатомиздат. – 1985. – 232с.

9. Лапин В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. – Львів: ЛБК; К. : КОО т-ва “Знання”. – 1999.

10. Литвак С. М., Михайлик В. О. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Миколаїв: ТОВ “Компанія ВІД”. – 2002.

11. Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів з курсу “Безпека життєдіяльності людини”, КНЕУ. – 2003.

12. Стеблик М. І. Цивільна оборона. – Київ. : “Знання-прес”. – 2003.

13. Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі: Навч. Посібник. – Кіровоград. – 2003.

14. Чирва Ю. О., Баб’як О. С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К. : АТІКА. – 2001.

15. Хван Т. А. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие. – Ростов на Дону: “Феникс”. – 2007.

16. Шубин Е. П. Гражданская оборона: Учебное пособие. – М. : Просвещение. – 1991.