Особливості розповсюдження вільноіснуючих нематод північно-західної частини Чорного моря

Розподіл нематод у різних грунтах. При порівнянні співвідношення щільності і біомаси нематод у різних біотопах, встановлено, що зі збільшенням у грунтах мулистих фракцій чисельність нематод зростає. Значні скупчення в літній період нематоди утворюють у мулі (377 429 ± 83 690 екз. • м-2), мінімальні – на ракуші (650 ± 182 екз. • м-2).

Високі коефіцієнти видової подібності відзначені між нематодами мулу і замуленого піску (70%), а також між нематодами ракуші і піску з домішкою ракуші (78%). Менша видова подібність зафіксована між організмами замуленого піску і піску з ракушею (30%). Фауна нематод у мулі найбільш багата, тут виявлено 50 видів, що належать до 5-ти рядів. Значна частина видів відноситься до рядів Monhysterida, і Chromadorida. Дещо менш різноманітно представлені ряди Enoplida і Araeolaimida.

Найбільш значушими по щільності є евритопні види: Ax. setosus, S. pulchra, P. caecus. Фауна нематод замуленого піску представлена 28 видами. Домінує по кількості видів ряд Monhysterida, субдомінантний – ряд Chromadorida. До керівних видів цього типу грунту можна віднести наступні види: Ax. setosus, P. caecus, T. maeoticus, M. kaurii. У біотопі ракуші в основному, зустрічаються види ряду Chromadorida, Monhysterida, Araeolaimida. Домінують – S. pulchra, P. caecus, T. antonovi.

Розподіл нематод по глибинах. Багаторічні досліждення та аналіз розподілу загальної чисельності нематод мулистих грунтів на різніх глибинах (5-25 м) у ПЗЧМ показали, що він неоднорідний. Навесні їхні середні показники зростають з збільшенням глибини. Так, на максимальній глибині вони в два рази вищі, ніж на мілководді. Влітку високі показники щільності нематод зафіксовані на глибинах до 10 м і 15-20 м. Восени щільність їх, як і у весняний період, у 2 рази вища на максимальній глибині, ніж на мілководді.

У біотопі мулу на всіх глибинах від 5 до 30 м домінують по кількості видів ряд Monhysterida, субдомінантні – ряди Chromadorida і Araeolaimida. Види ряду Enoplida віддають перевагу невеликим глибинам  до 10 м. У замуленому піску спостерігається подібний розподіл організмів. У біотопі піску і ракуші зі збільшенням глибини видове різноманіття рядів зменшується. На невеликих глибинах види рядів Desmodorida і Desmoscolecida дуже рідкі. На шельфі, з перепадом глибин від 40 до 150 м нематоди представлені видами шести рядів, причому домінують по кількості видів Cromadorida, Monhysterida. Зростає роль рядів Desmoscolecida і Desmodorida. Виконані роботи підтверджують перебування видів рядів Desmoscolecida і Cromadorida, на максимальній з вивчених автором глибин – 600 м. Відзначено, що коефіцієнти видової подібності нематод на різних глибинах у біотопі мулу найбільш високі на глибинах 5 – 15 м.

Характеристика розподілу щільності, біомаси і видового складу нематод у різних районах північно-західної частини Чорного моря.

Придніпровсько-Бузький район, Дунайсько-Дністровське межиріччя. Робіт, що включають одночасно аналіз видового складу і кількісного розподілу вільноіснуючих нематод у цих районах, до наших досліджень не проводили.

У мулистих грунтах у першому з зазначених районів на більшості станцій нематоди складали від 80 до 97% загальної чисельності мейобентосу. На всіх глибинах щільність їх була високою і варіювала від 60 750 до 876 880 екз. • м-2, складаючи в середньому для мулів 310 600 ± 74 411 екз. • м-2. У замуленому піску нематоди – домінуюча група мейобентосу, що складає більш 80% усіх організмів. Чисельність їх варіювала від 3 250 до 312 250 екз. • м- 2, складаючи в середньому – 170 375 ± 39 946 екз. •м-2.

У біотопі піску і ракуші чисельність нематод коливались в широких межах (від 625 до 408 500 экз. •м-2), складаючи в середньому 72 662 ± 15 860 екз. • м-2. У біотопі ракуші чисельність нематод варіює від 10 до 1 125 екз. • м-2.

У Дунайсько-Дністровському межиріччі нематоди розподілялися дуже нерівномірно. Мінімальні показники від 125 до 4 750 екз. • м-2 зафіксовані біля виходу вод Дністровського лиману. У мулі у цьому районі щільність нематод дорівнювала в середньому 149 500 ± 58 750 екз. • м-2 і у піску з домішкою ракуші – 16 300 ± 4 250 екз. • м-2.

При ідентифікації нематод було виявлено в першому з зазначених районів 70 видів, у другому – 32 види. Виділено комплекс масових видів, з яких найбільш поширеними в усіх районах були: S. pulchra, P. caecus, A. setosus, індекси щільності їх сягали у різних біотопахі максимальних значень.

Одеський регіон. Перше вивчення нематод в Одеській затоці проведене М. М. Джуртубаєвим (Джуртубаєв, 1977, 1978, 1980). Подальші дослідження в цьому регіоні показали, що він представлений характерними організмами ев- і псевдомейобентосу. Серед них нематоди зустрічаються скрізь і складають одну з домінуючих по чисельності груп (14, 8-91, 3%). Кількісні показники щільності нематод значно варіювали по роках і сезонах в залежності від гідрохімічних і гідрологічних умов, які склалися, і характеру грунту. У весняний період найбільша чисельність нематод відзначена у мулистих грунтах. Межі її коливань від 5 000 до 1 185 000 екз. •м-2. Їх частка