Особливості застосування організаційно-розпорядчих методів менеджменту в ринкових відносинах на підприємстві

Підприємство сприймає з проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва та перетворює їх на виходи у зовнішнє середовище. При цьому умовою життєздатності системи є вигідний обмін «входу-виходу».

Друга особливість підприємства як системи: воно являє собою штучну систему, яка створена людиною заради її власних інтересів, перш за все спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну.

Перша форма – це поділ праці на складові частини загальної діяльності шляхом розкладання роботи на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування розподілів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу.

Управління, яке у широкому розумінні являє собою діяльність пов'язану з координацією роботи інших людей, також є складовою системою. Диференціація та координація самої управлінської праці, формування рівнів управління здійснюється за допомогою вертикального поділу праці.

Кожне підприємство чи організація є складною соціально- економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські ресурси та інформаційні зв'язки.

Підприємства розрізняються між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають деякі спільні характеристики. Тому в діяльності керівників будь-яких підприємств можна визначити і певні загальні риси до яких в першу чергу відносяться функції управління.

Функція управління – це певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється ефективний вплив на об'єкт управління і розв'язується поставлене завдання, мета та ін. Основними функціями управління з точки зору технологічного способу виробництва є:

- планування – процес визначення межі діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань членів організації для досягнення загального розвитку;

- організація – процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності;

- підбір та розстановка кадрів і їх стимулювання – для того, щоб досягти мети організації, керівник повинен не тільки спланувати роботу, але й примусити людей виконувати її. Таким чином для забезпечення цілості організації як системи виконується мотивації;

- мотивація – процес, що спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення загальної мети;

- контроль – це процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з запланованим та коригування діяльності, які у сукупності забезпечують виконання організацією своїх планів.

Організаційно-розпорядчі методи широко застосовуються в управлінні поточними справами. Вони тісно пов'язані з іншими методами. Так, виконання планових завдань забезпечується організаційно-розпорядчим впливом апарату управління на колективи людей.

Перш ніж ставити завдання підлеглим, керівник сам має добре засвоїти сутність і мету цього завдання. Якщо його виконує багато працівників, кожний з них повинен знати основну мету завдання.

Покладання відповідальності – один з компонентів розпорядження. Покладаючи відповідальність на працівника, керівник повинен точно сформулювати суть дорученої йому справи, вказати, за що він відповідає і кому підпорядковується з цього питання.

Інструктаж підлеглих має містити докладне пояснення порядку виконання робіт, розподіл їх між учасниками, призначення відповідального за виконання роботи.

Координація і контроль роботи передбачають безперервний облік, зіставлення результатів і правильне розміщення працівників. Останнє має особливо важливе значення, тому що досить часто людина погано працює тільки тому, що їй доручили не її справу.

Контроль за роботою може бути гласним, відкритим і негласним. У споживчій кооперації методи організаційно-розпорядчого впливу реалізують керівники, функціональні підрозділи апарату управління, передусім організаційно-інструкторський апарат, що виконує функції організаційно-масової та виховної роботи серед пайовиків і працівників кооперативних підприємств та організацій.

У кооперативних організаціях згідно з їхніми статутами найважливіші питання господарської діяльності та управління всіма справами вирішуються на демократичних засадах колегіальними органами управління: загальними зборами (зборами уповноважених) і правліннями.

Порядок проведення засідань правління, зборів пайовиків (уповноважених) і виробничих зборів працівників підприємств, об'єднань кооперативних організацій має певні відмінності та разом з тим і ряд загальних моментів. Так, на засіданнях правлінь колегіально вирішуються питання управління торгово-господарською (заготівельною, виробничою) діяльністю. Стиль і форма обговорення питань, які виносяться на розгляд правління, мають професійно-діловий характер. Збори розглядають основні підсумки діяльності кооперативу і приймають накази правлінню, які відображують інтереси пайовиків. На виробничих зборах колективів розглядаються завдання розвитку кооперативного господарства і шляхи підвищення його ефективності, розробляються заходи щодо усунення недоліків у роботі.

Для того щоб засідання проходили ефективно, слід планувати строки проведення їх, визначати цілі та завдання, порядок ведення і техніку управління ними.

Планування роботи засідань правління дає можливість систематично розглядати різні питання діяльності кооперативу, уникати дублювання. Обгрунтованою і виваженою постанова засідання буде лише тоді, коли за проектом проведено попередні консультації й обмін думками з членами правління і керівниками підрозділів апарату управління кооперативу. Для обгрунтування пропозицій складають пояснювальну записку.

Порядок денний засідання має бути розроблений заздалегідь. До нього рекомендується додавати довідкові матеріали, а також проекти постанов.

Слід здійснити також певні організаційні заходи – підготувати приміщення і організувати технічне обслуговування.

Засідання правління проводять за затвердженим регламентом. Готуючись до засідання, голова правління повинен розробити тактику його ведення. Вона містить пропозиції щодо порядку обговорення питань, висловлення власної точки зору, вибір методів