Особиста культура персоналу "ПРОД ТОЙ"

- конкуренція має здійснюватись чесно за встановленими правилами;

- необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

- морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними інтересами.

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху, на багатьох підприємствах.

Передумови виконання високої культури персоналу підприємництва керівного складу “ПРОД ТОЙ”:

- наявність позитивних прикладів;

- забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливості і корисністю для всіх верств населення у період професійного навчання;

- створення системи навчання і виконання, яка б сприяла розвитку підприємницьких нахилів протягом усього періоді формування особистості.

Професійна репутація керівного складу “ПРОД ТОЙ” створювалася роками, нелегко набувалася, але втратити можна миттєво. керівного складу Персоналу “ПРОД ТОЙ” має пам’ятати і виконувати певні “заповіти”:

- у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;

- постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;

- використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

- гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

- щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не залишатись без готівкових коштів;

- заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

- не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам’ятаючи, що благополуччя і успіхи не те саме.

- порядності в системі відносин між фірмами, банками та окремими фізичними особами ефективна і тривала підприємницька діяльність просто неможлива.

Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевше, ніж залучити нових. Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру.

Керівному склад “ПРОД ТОЙ” необхідно постійно брати активну участь у задоволенні потреб ринку щодо нових товарів і послуг за можливо низькими (помірними) цінами. Зрозуміло, що це вимагає від нього новаторського підходу до власної діяльності та ретельного обліку витрат виробництва. Проте до конкретних дій підприємця господарська реальність висуває не лише важливі вимоги (критерії оцінки діяльності) морально-етичного та духовного характеру. Йдеться про те, що у своїй діяльності підприємець має обов’язково керуватися у всіх цивілізованих країнах нормами поведінки.

Ясна річ, підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі норми можуть бути строго сформульовані. У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття “етика підприємництва”.

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством. Підприємець зобов’язаний не задавати шкоди навколишньому середовищі, не порушувати прав та інтересів громадян підприємств, установ, організацій держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову відповідальність, в межах установлених законом.

Споживач виконує роль індикатора підприємницького процесу. Так як все що складає предмет діяльності підприємця має право на реалізацію тільки в тому випадку позитивної експертної оцінки споживача. Така оцінка дається споживачем, як готовність купити той чи інший товар. Іншими словами якщо він виробляє якісний товар і якщо споживач готовий його купити, або вже купує, то це означає, що ваш товар одержав позитивну експертну оцінку споживача. Підприємець, при планування і організації своєї діяльності ні в якому разі не може ігнорувати настрій, бажання, інтереси, оцінки споживача.

Споживач завжди в центрі уваги виробника. Підприємець повинен діяти в унісон з потребами споживача. Саме тому в останнє десятиріччя велике значення має маркетинг, як система вивчення відносин виробника і споживача. Діяльність підприємця, направлена на створення свого власного кола споживачів і постійне розширення його при достатній такій дії інших підприємців, називається конкуренцією.

Основними методами дії підприємця та споживача виступають такі фактори:

- новизна товару, зацікавленість в ньому споживача;

- ціна, доступність товару;

- ступінь універсальності товару;

- зовнішній вигляд і упаковка;

- позитивні характеристики товару, його відмінність від товарів інших виробників, можливість споживача познайомитись з такими його особливостями.

 

 

Менеджмент – це, по-перше, спосіб і манера спілкування з людьми. Способи спілкування формулює наука, їх можна вивчати і навіть натренуватися ефективно використовувати. Широко відомі, наприклад, правила ефективного проведення ділових нарад, переговорів, ведення телефонних бесід тощо. Щодо манери спілкування – то це частина мистецтва менеджменту, його менеджер має опанувати самостійно.

Менеджмент – по-друге, влада і мистецтво керівництва. Це – авторитет посади, обов'язок підлеглих виконувати розпорядження керівника; авторитет особи керівника, якого слухаються тому, що він пропонує більш продумані рішення, які сприяють досягненню цілей організації.

Менеджмент – по-третє, особливого роду вміння і адміністративні навики, які дають змогу організувати ефективну роботу апарату управління, що складається з численних служб і кваліфікованих працівників.

У загальному вигляді менеджмент – це вміння і мистецтво перемагати, вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки та інтелект людей. Це цілеспрямований вплив на людей з метою перетворення неорганізованих елементів у ефективну і продуктивну силу. Іншими словами, менеджмент – це людські можливості, за допомогою яких лідери використовують ресурси для досягнення стратегічних і тактичних цілей організації.

До основних категорій менеджменту належать поняття організації процесу і функцій управління, принципів і методів менеджменту, стилів і культури керівництва (лідерства), комунікації тощо.

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т. д.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумане (не застосовувались єдині принципи та підходи, не враховувались закономірності та попередній досвід). Тому не можна говорити про те, що наука про менеджмент зародилась ще у первісні часи. Навіть з розвитком людського суспільства (рабовласницький лад, феодалізм тощо) певних обґрунтованих підходів та механізмів не було створено. Давньоруський князь чи французький король, як правило, управляли своїм князівством (королівством), приймаючи суперечливі та невиважені рішення. Не робилось спроб вивчити закономірності управлінського процесу, узагальнити набутий досвід.

 

 

1. Бойдел Т. Как улучшить управление организацией. Пособие для руководителя: Пер. с англ. – М. : ИНФРА-М, Премьер, 1995.

2. Заболотная С. П. В помощь работнику отдела кадров. – Днепропетровск: Баланс-клуб, 1999.

3. Кадрове діловодство: Методичний посібник. – Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 1999.

4. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навчальний посібник. – Київ: КНЕУ, 1998.

5. Кредісов А. І. та ін. Менеджмент для керівників. / А. І. Кредісов, Е. Г. Панченко, В. А. Кредісов. – К. : Знання, 1999.

6. Макаренко М. В. Машкина О. М. Производственный менеджмент. – М. : Норма, 1998.

7. Плоткін Я. Пащенко І. Виробничий менеджмент. – Львів: Світ, 1999.

8. Рубан Г. С. Работа с кадрами на производстве. – Киев: Техника, 1990.

9. Сацков Н. Л. Практический менеджмент. Методы и приемы деятельности руководителя. – Донецьк, Сталкер, 1998.

10. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник для вузів. – К. : Вища школа, 1995.

11. Шегда А. В. Основы менеджмента: Учеб. пособ для вузов. – К. : Знання, 1998.

12. Щёкин Г. В. Аттестация и резерв кадров. – Киев, 1991.

13. Щёкин Г. В. Теория и практика управления персоналом. – Киев: МАУП, 1998.

14. Щокін Г. В. Теорія кадрової політики: Монографія. – Київ: МАУП, 1997. 

 

Розвиток стратегії соціальної відповідальності

 

 

Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного іміджу