Особиста культура персоналу "ПРОД ТОЙ"

3. Палітра індивідуальних цінностей і норм індивіда у більшості випадків значно багатша за спектр цінностей і норм культури організації. Та частина цінностей і норм індивіда, яка виходить за межі культури організації, виявляється у побутовій і соціальній сферах.

4. Культура організації і культура суспільства не є простими арифметичними сумами культур співробітників організації або всіх організацій, які у суспільстві.

Культура організації формується також під впливом суспільства, а культура суспільства під впливом організацій. Суспільство в особі соціальних інституцій (держава, церква, громадські організації, тощо) безпосередньо або побічно формує параметри культури, обов'язкові для організацій. Організації або сприймають і дотримуються їх, або намагаються встановити свої, більш звичні чи вигідні лобіюючи власні інтереси у соціальних інституціях, спонсорстві, благодійності тощо.

Необхідно наголосити, що як у масштабах окремої фірми, так і в масштабах суспільства нехтування соціально-культурними передумовами, національно-культурними і особливостями й умовами призводить до краху чудових проектів і програм, реформ і нововведень.

Продукцію, технологію, структуру, методи праці швидко переймають конкуренти. Культуру організації як чинник її успіху можна скопіювати лише після тривалого проміжку часу. Тому одним із завдань сучасного ефективного менеджменту є цілеспрямоване формування культури власної організації. Менеджер повинен послуговуватися тонкими, а інколи й незримими засобами й умовами, які формують образ, забезпечують успіх організації на ринку.

Структуру культури організації вибудовують навколо культурного фокуса, ядра культури, створеного з основоположних цінностей і «догматів віри», згідно з якими певні манери поведінки і цінності мають переважати над іншими. Ефективна організація мусить мати, а персонал глибоко усвідомлювати місію чітко сформульовану причину її існування. Для забезпечення існування організації працівники повинні неухильно керуватися засадничими цінностями, постулатами, які формують еталони щоденної поведінки. Розроблення і запровадження цих постулатів і є виявом свідомого формування культури організації.

В Україні формування культур організацій перебуває поки що на початковому етапі. Це вимагає чіткого визначення зовнішніх і внутрішніх чинників та розуміння особливостей процесу формування культур вітчизняних організацій у соціально-культурних і національно-етнічних координатах України.

На загальносуспільному рівні простежуються такі вектори формування свідомості (культури) сучасного населення України, а отже і культури організацій: ідеально-ілюзорний, глобалізаційний, криміналізаційний і національно-етнічний.

Ідеально-ілюзорний. Внаслідок довготривалої відсутності достовірної інформації про особливості капіталістичної системи населення України, як і інших постсоціалістичних країн, мало далеке від реальності, ілюзорне уявлення про неї. Формування його зумовлювали такі чинники:

- елементи пропаганди капіталістичної системи, які проникали через інформаційний бар'єр;

- характеристика Марксом капіталізму на етапі його зародження;

- «прочитана навпаки» критика капіталізму XX ст., що містилася в партійних документах і «дослідженнях» адептів соціалістичного устрою;

- враження осіб, які побували за кордоном.

Усе це сформувало ідеалізоване бачення капіталізму як суспільства, переповненого благами. Насправді реалії капіталізму значно складніші, багатоманітні, а поверхневе, ілюзорне сприйняття відчутно ускладнює Свідченням цього є і побудована на ідеології суспільства масового споживання практика капіталістичної дійсності, що реалізується транснаціональними корпораціями на ринках постсоціалістичних країн. Різноманітна продукція, яка заполонила ринок, виробляється не в ім'я істини, добра й краси, а задля отримання прибутку в системі розширеного відтворення. Усвідомлення цього зруйнувало багато ілюзій, породило у значної частини населення ностальгію за минулим, неприйняття і навіть відторгнення перетворень, що відбуваються в сучасному економічному й соціальному житті.

Глобалізаційний аспект. Сутністю глобалізації є перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами. Культурний аспект цього процесу пов'язаний з багатьма протиріччями, оскільки в ньому поєднуються несумісні феномени: протестантські духовні цінності, які були ідеологічною основою виникнення капіталізму, і нав’язуванні рекламою стандарти масової культури суспільства споживачів. Споживчо-гедоністське (грец. Негіопе задоволення) ставлення до життя суперечить аскетично-трудовому духові раннього й класичного капіталізму і блокує формування його ідейно-мотиваційних засад, покликаних стати фундаментом «ідеального» вітчизняного капіталізму.

Процес глобалізації безповоротний, протистояння йому недоцільне і безглузде. Проблема полягає в «селекціонуванні» цінностей, що проникають в Україну у процесі економічної трансформації, у відборі фундаментальних цінностей ринкового суспільства (індивідуалізм, раціональний егоїзм, активізм, прагматизм, толерантність тощо) поєднанні їх з національно-етнічними цінностями, які, своєрідно виявляючись, становлять культурно-цивілізаційну основу життя кожної нації.

У постсоціалістичні суспільства проникають системи цінностей, що відповідають північноамериканській, європейській та японській моделям менеджменту. Перша з них ґрунтується на системі протестантських цінностей, друга на протестантсько-католицьких і третя синтоїстських. Прийняття конкретної системи цінностей залежить як від культурно-цивілізаційного типу суспільства, так і від сили експансії представників кожного напряму світового менеджменту, зацікавленого у поширенні й утвердженні на світовому просторі, в тому числі й Україні, сповідуваної ними моделі, що полегшує інтеграцію зарубіжних фірм, управління якими побудоване за аналогічними моделями.

Намагаючись зберегти під тиском глобалізації національну самобутність, Україна не повинна опинитися на узбіччі розвитку світової ринкової системи. Щодо цього велике значення має культурно-цивілізаційний тип суспільства. Так, країни із традиційно сильними позиціями католицької чи протестантської церков мають потужну культурно-цивілізаційну противагу, здатну протистояти псевдоцінностям комерціоналізованої квазікультури (удаваної, несправжньої, неповноцінної культури) суспільства масового споживання. Сповідувані протестантсько-католицькі традиції вселяють громадянам цих країн почуття спільної європейської єдності.

Слабші у цьому сенсі позиції України, значний масив населення якої не усвідомлює своєї єдності з Європейською спільнотою. Тому в нашій країні поширюється меркантильно-гедоністська свідомість, яка руйнує механізм природного відновлення традиційних життєвих цінностей і за якої майже не реалізуються